Працювати логопедом у Німеччині, не володіючи німецькою – хіба це можливо? Харків’янка Юлія Логоша на власному досвіді переконалася: можливо. Вже майже рік вона працює на міні-джоб у логопедичному праксисі в передмісті Кельну та успішно приймає пацієнтів.
“Спочатку кожне заняття для мене було – просто катастрофа. Я не могла на 100% працювати, бо сама не володію мовою. Але підтримка з боку німців просто фантастична! Не лише з боку моїх колег, але і з боку батьків моїх маленьких пацієнтів”, – каже фахівчиня.
За рік Юлія настільки “підтягнула” свою німецьку, що тепер має амбітну мету: не просто працювати в логопедії, а зайнятися науковими дослідженнями.
“Думала, що шанси нульові”
Як і сотні тисяч українців, Юлія Логоша разом із донькою-підліткою приїхала у березні 2022-го в Німеччину без жодного плану, просто рятуючись від війни. Їй вдалося знайти прихисток у невеличкому місті неподалік Кельну. Опинившись у безпеці, Юлія почала безкоштовно займатися онлайн з українськими дітьми: через стрес у багатьох загострилися мовленнєві проблеми, дехто став заїкатися. Про роботу логопедом у Німеччині фахівчиня навіть не думала:
“Коли я потрапила до Німеччини, то нічого не розуміла. Моє знання мови було на рівні “Berlin ist die Hauptstadt Deutschlands”. Тому для мене питання роботи тут не стояло, я навіть не мріяла про це. Логопед працює з мовленням, а якщо у мене мовлення німецькою нульове, про яку роботу може йтися?”.
У Харкові Юлію Логошу добре знають у професійному колі. За її плечима понад 20 років досвіду роботи в логопедії. Вона працювала в приватних клініках і державних закладах, а в останні роки мала власну практику. У Німеччині все це ніби обнулилося. В одну мить відома спеціалістка стала ніким. Однак доля дала Юлії другий шанс: робота сама її “знайшла”.
Щасливе оголошення
“Я хотіла змінити місце проживання, і моя подруга, німкеня, написала оголошення: логопединя шукає квартиру для себе та доньки. На нього відгукнулася одна жінка. Вона сказала, що квартири у неї немає, але є місце роботи. Виявилося, що ця жінка має праксис у Зеєльшайді та шукає логопеда”, – розповідає Юлія Логоша.
На той момент її німецька була приблизно на рівні А1, однак Юлія все ж наважилася піти на співбесіду разом із подругою. Майбутню роботодавицю мовний бар’єр не злякав. Насамперед її цікавило, чи має Юлія дозвіл на роботу в Німеччині як логопед.
“До того я без всяких сподівань відправила копії моїх дипломів в організацію, яка відповідає за підтвердження документів про освіту. З’ясувалося, що у Німеччині є два варіанти: логопед із вищою освітою та мовленнєвий терапевт (Sprachtherapeut) із профосвітою. Мені відповіли, що як логопед я маю підтвердити свої дипломи та володіти німецькою на рівні С1, а як мовленнєвий терапевт можу працювати вже зараз“, – пояснює Юлія.
Власницю праксису це влаштовувало, і з січня 2023 року Юлія вийшла на роботу.
Перші пацієнти
Першою пацієнткою Юлії Логоші стала 95-річна жінка з деменцією з Altenheim (будинку для літніх людей). Вона має проблеми з ковтанням: робота з такими порушеннями теж входить до компетенції логопеда. У цьому випадку Юлії було достатньо її рівня німецької, а от заняття з німецькомовними дітьми стали для фахівчині великим випробуванням.
“На початку роботи я вже і плакала, і не знала, що робити, – настільки було важко! Причому важко було не з дітьми або їхніми батьками, навпаки, вони ставилися з розумінням, допомагали, їм самим було цікаво. Але мене гнітило, що через незнання мови я не відпрацьовую на 100%“, – зазначає Юлія.
Зараз фахівчиня працює здебільшого з пацієнтами, які потребують допомоги з правильним ковтанням, жуванням, а також з дітьми з України. Серед німецькомовних пацієнтів Юлія займається переважно з тими, у кого страждають звуки, що однаково вимовляються українською та німецькою. Наприклад, звуки “с”, “з”, шиплячі.
“Можу чесно сказати, що, мабуть, половину німецьких звуків я сама не можу вимовити правильно. Найскладніший, звісно, звук “р” – у німецькій мові існує чотири його види! Звук, який зустрічається найчастіше, вимовляється геть інакше. Ми, українці, вібруємо кінчиком язика, а німці задіюють м’яке піднебіння. І власне, я не можу це “р” вимовити. Я теоретично знаю, як це робити, знаю вправи, але поки до них не дійшла – часу немає”, – розповідає логопединя.
Пріоритет – вивчення німецької
Майже весь вільний час Юлія Логоша присвячує опануванню німецької мови. Зараз вона відвідує Berufssprachkurs, щоб досягти рівня B2. Це одна з причин, чому фахівчиня поки не готова працювати повний робочий день, хоча така пропозиція вже надходила.
“Коли минув Probezeit (випробувальний термін), моя начальниця сказала, що жодних зауважень до мене немає і вона хоче, щоб я працювала далі. Запитала, чи готова я виходити на повний робочий день. Але я зараз відвідую курс В2. І хоча мені самій хочеться вже повноцінно працювати, я все ж маю намір вчити далі мову та підтверджувати свої дипломи“, – пояснює Юлія.
Окрім мовного курсу, за її словами, найбільше у вивченні німецької допомагає німецькомовне середовище. Юлія спілкується здебільшого з німцями – на роботі та в повсякденному житті, а також дивиться телебачення, фільми та інший контент німецькою. Каже: це важко, але ефективно.
“Якщо людина справді хоче тут залишатися та володіти німецькою мовою, то треба шукати це середовище. Німці дуже відкриті та готові допомагати. Можливо, не всі, може, це мені так пощастило, але якщо я виявляю інтерес – не тільки до мови, а до культури, традицій, то вони радо все розповідають. Треба не боятися спілкуватися“, – наголошує Юлія.
Дуже допоміжними у вивченні мови виявилися професійні онлайн-семінари на логопедичну тематику. Юлія купувала їх за власний кошт і запевняє – кожен витрачений цент того вартий:
“Мені було цікаво як логопеду, тому що я багато чого не знала, і корисно з точки зору вивчення мови. Коли інші учасники семінару, а вони були не тільки з Німеччини, але й з Австрії, Швейцарії, дізнавалися, що я з України, то дуже мене підтримували. Було таке, що модератор зупиняв розповідь і питав, чи все я зрозуміла. Повага і підтримка з боку колег неймовірні!”.
Професійний розвиток
Німецька мова стала для Юлії Логоші ключем до світу німецької логопедії, до досліджень і методик, які раніше були їй недоступні.
“Якщо взяти, наприклад, ковтальні розлади – у Німеччині з цим працюють вже близько 50 років, а в Україні я особисто почула про цей напрямок лише 6 років тому. Я тут багато чого для себе відкрила, незважаючи на те, що маю 20-річний досвід роботи, і я постійно навчалася, вдосконалювала свої знання – але тільки в межах російської та української мов”, – зазначає фахівчиня.
Поштовхом до професійного розвитку стала також підтримка колег з праксису, де працює Юлія. Вони охоче діляться з нею інформацією та досвідом, залучають до всіх робочих процесів: “У нас є такі робочі зустрічі щотижня з моїми колегами. І якщо на перших зустрічах я намагалася хоча б зрозуміти, про що вони розмовляють, то зараз я вже можу брати участь у бесіді, вони вже радяться зі мною, питають, що я використовую. Тому що у мене теж є арсенал, яким вони не володіють. Це вже діалог більше”.
Німеччина – країна можливостей
Успіхи у роботі та вивченні німецької додали Юлії Логоші впевненості у собі та своїх силах. Ще рік тому вона не бачила для себе в Німеччині кар’єрних перспектив, а сьогодні вона мріє займатися тут наукою. Фахівчиня зізнається: вже навіть дізнавалася, що необхідно для написання докторської дисертації.
“Не дивлячись на те, що мені наступного року буде 43 роки, я відчуваю у Німеччині багато перспектив. Тут немає перешкод в плані віку, як, наприклад, у нас в Україні. Тільки перешкоди мовленнєві. Тому треба вчити німецьку, адже в плані науки, розвитку, навчання це велика можливість. На жаль, вона дісталася нам дуже важко, нікому такого не побажаєш. Але це можливість рухатися далі”, – переконана Юлія.
На її думку, українці, які через війну опинилися в Німеччині, мають дуже важливу місію – бути гідними представниками своєї країни:
“Раніше німці майже нічого не знали про Україну, ми були для них якимось темним пострадянським простором. Зараз вони придивляються до нас, тому кожен наш крок тут, у Німеччині, – дуже відповідальний. Якщо ми будемо показувати своїм прикладом, своїм життям, що ми хочемо працювати, навчатися, вивчати німецьку мову, культуру, тоді до нас будуть ставитися з повагою. І тим більше поваги у німців буде викликати Україна. Мені хочеться в це вірити”.
Всі фото – особистий архів Юлії Логоші
