“Треба не боятися та пробувати”, – ділиться своїм досвідом киянка Марина Вітринська. Вже майже рік вона працює в архітектурній компанії у Франкфурті-на-Майні, поєднуючи виховання двох маленьких дітей і повний робочий день. Це важко, зізнається жінка, але фінансова незалежність того варта. В інтерв’ю Амаль Франкфурт архітекторка розповіла, як шукала роботу, де підтверджувала диплом та чи вдалося їй вивчити німецьку в німецькомовному колективі.
Поштовх
Марина Вітринська наважилася на виїзд за кордон, коли після російських ударів по енергетиці в Києві настав блекаут. Першого грудня 2022-го вона разом із сином і донькою вирушила зі знеструмленого, зануреного в темряву міста до Німеччини. Тут їх прихистила в своєму будинку гостинна німецька сім’я. Через кілька місяців Марина, скооперувавшись із родичами, переїхала до оплачуваної Джобцентром квартири. Однак невдовзі родичі повернулися в Україну, і велика оселя стала Марині не по кишені. Саме це підштовхнуло жінку до пошуків роботи:
Марина та її 8-річна донька та 3-річний син. Фото з особистого архіву
“Я більше не хотіла залежати від когось або чогось. Вирішила йти працювати. У мене є друзі рекрутери, і я у них запитала, які у мене як архітекторки шанси знайти роботу в Німеччині. Вони сказали, що шанси непогані. Ті комп’ютерні програми, з якими я працювала в Україні, використовуються і в світі. То чому б не спробувати?”.
В активі у Марини була вільна англійська та 15 років досвіду роботи, в тому числі у міжнародних компаніях. За допомогою знайомих рекрутерів вона підготувала резюме, мотиваційний лист і стала розсилати їх по архітектурних бюро.
Ввічливі відмови
Кожного тижня Марина Вітринська надсилала заявки до 5-6 компаній. Каже: робила ставку не на кількість, а на якість поданих документів.
“До кожної вакансії треба окремо складати мотиваційний лист. Заходиш на сайт, вивчаєш тематику компанії, чим вона займається. Адже моя професія багато чого охоплює. Наприклад, я можу креслити кухні, фасади, виставочне обладнання, тобто великий розбіг всього. І під кожну компанію, залежно від того, в якій сфері вона працює, я переробляла резюме, мотиваційний лист. Додавала свої роботи, які релевантні до цієї вакансії”, – пояснює архітекторка.
Фото – Louis/Pixabay
“Я посилала резюме як дизайнер-декоратор в IKEA, в Rossmann – тобто і в великі магазини, і в маленькі архітектурні фірми. Відповіді були стандартні: дякуємо, що ви відгукнулися на нашу вакансію, але у нас, на жаль, інші запити. Було багато відмов”, – згадує Марина.
Робота
Після трьох місяців розсилання заявок Марину Вітринську нарешті запросили на співбесіду. Це був архітектурний відділ євангельської організації у Франкфурті-на-Майні. Співбесіда пройшла успішно, і з вересня 2023-го жінка вийшла на роботу: “Ця євангельська організація підтримує Україну. Я думаю, що вони побачили, що я з України, що маю релевантний досвід, а їм потрібна була людина – і воно співпало”.
У німецькій компанії Марина працює з кресленнями. Якщо в якійсь будівлі відбулися або плануються зміни, вона вносить їх у документи, щоби креслення були точними та актуальними. З професійної точки зору – нічого нового або незвичного. В Україні Марина виконувала складніші завдання, бо часто доводилося проєктувати об’єкти з нуля.
Фото – Pedro Miranda/Unsplash
Що для неї дійсно важко, так це поєднувати роботу із турботою про дітей, каже жінка: “Мені допомагає правильний тайм-менеджмент. Одна дитина в садочку, друга в школі, а я працюю. Єдиний нюанс – це коли вони хворіють. Однак я можу два рази на тиждень працювати вдома, тож вихід можна знайти. Наголошую: все можливо, просто треба дуже хотіти. Важко? Так! Ти в чомусь втрачаєш? Так! У тебе безлад у хаті? Так! Зате у мене вже майже рік досвіду в німецькій компанії, я не просто просиділа цей час у Німеччині”.
Мова
Колеги Марини Вітринської вільно спілкуються англійською. Попри це, вона відчуває гостру потребу в опануванні німецької мови: “Всі робочі наради проходять німецькою. Я сиджу, слухаю, намагаюся вловити слова, які мені знайомі. Тобто мова є перепоною, треба її вчити. Зараз у мене не вистачає на це часу, але я планую незабаром дуже щільно зайнятися німецькою“.
Фото – Annika Gordon/Unsplash
Працюючи у німецькому колективі, з нуля мову не вивчиш – потрібно мати базу, щоб був прогрес, вважає Марина: “Є думка, що в німецькомовному середовищі мова засвоюється швидко. Нічого подібного! Якщо ти не будеш сидіти і зубрити, вникати в усі нюанси, ти її не вивчиш. Треба йти вчити мову і дотягувати до того моменту, поки не почнеш розуміти, що тобі говорять. Хоча би на рівні B1, а краще В2”.
Підтвердження диплому
Визнання українських документів про освіту зайняло у жінки близько двох місяців. Перед тим Марина перевірила у базі Anabin, як дипломи її університету оцінюються в Німеччині. Далі зв’язалася з організацією, яка займається підтвердженням документів про освіту.
“У моєму випадку це Палата архітекторів Гессену. Мені повідомили, які потрібні документи, я їх відправила, оплатила – і чекала підтвердження”, – розповідає жінка.
Фото – з особистого архіву Марини Вітринської
Серед іншого Марині треба було довести, що вона має досвід роботи: “Багато українців вивчали щось в університеті, але не працювали за фахом, і зараз намагаються підтвердити в Німеччині диплом. Це так не працює. Це доцільно робити, якщо є досвід роботи. Наприклад, я мала довести, що працювала мінімум два роки за фахом. На підтвердження надала свою трудову книжку – перекладену, нотаріально завірену, з апостилем”.
Зрештою Марині вдалося підтвердити диплом бакалавра. Цього достатньо для роботи, однак архітекторка планує підтягнути німецьку мову та підвищити свою кваліфікацію вже тут, у Німеччині.
Основне фото – з особистого архіву Марини Вітринської
Читайте також по темі:
Без знання німецької та досвіду. Як українка влаштувалася на роботу в садочок у Франкфурті
“Навіть не мріяла про це”: як логопединя з України знайшла роботу за фахом у Німеччині
