Українська письменниця та лікарка Ірина Фінгерова живе у Дрездені та під псевдонімом Фрау Доктор розповідає історії про пацієнтів із власного досвіду. Раніше вона вже описувала, як стрес через вивчення іноземної мови та взаємодію з Центром зайнятості впливає на здоров’я українців у ФРН. Та спростовувала три поширені міфи про німецьку медицину, “через які вона бісить”.
У новій колонці для “Амаль Берлін”, Ірина відповідає на актуальне для багатьох українців питання “Як вивозити, коли ти вже всьо?”. Подаємо її текст і нагадуємо, що редакція може не поділяти погляди автора.
Особистий архів Ірини Фінгерової
Стільки справ, що хоч ти трісни!
Зранку мовні курси. Удень робота. Мама встигла забрати малого з садочка, але ввечері треба відповісти на десять листів із джобцентра. А в садочок треба якусь дурну шапку для курсу з плавання і нові олівці. Учора так квапилася, що забула проїзний і впаяли штраф. Сьогодні треба терміново іти розбиратися, але коли, коли, коли?
Впізнали себе?
Я іноді така задовбана від роботи, садочку, гуртків та щоденних справ, що тричі (щонайменше) перезапускаю одне й те саме прання, бо кілька днів поспіль не встигаю дістати речі з машинки.
А чоловік мій нещодавно забув, де залишив авто, бо на роботі в лікарні був складний день і потім ще мав купу справ. Ми шукали десь годину. І ні, це не деменція. Це “тиск життя”, як сказала одна медсестра, коли я спитала, як у неї справи. Сказала: “Не розумію, чи то тиск в грудях, чи то тиск життя”.
В мене весь липень сіпалось око, а тепер – нога. Абонемент до спортзалу маю вже три роки, а ходити почала тиждень тому.
Що ж робити, коли несеться, і як би не вміла планувати і розставляти пріоритети, тебе засмоктують сипучі піски буденності?
Розповідаю!
– Їсти (нормальну їжу, здорову і смачну, тричі на день).
– Пити (1,5-2 літри).
– Спати.
– Гуляти. Робити зарядку. Будь-яка фізична активність хоча б 15 хвилин на день.
– Памʼятати про своє тіло: від дрібниць (на кшталт купувати гель для душу з улюбленим запахом) до справді важливого (типу носити комфортний одяг/взуття).
– Памʼятати про своє лібідо і піклуватися про нього (навіть якщо зараз немає партнера/партнерки – можна фантазувати і задовольняти себе). Секс і онанізм допомагають впоратися з тривогою. Це не я сказала – є клінічні дослідження!
От побачите: якщо ваші фізичні потреби в нормі, екзистенційним кризам складніше занурити вас у себе!
Але найголовніше правило – хоча б пʼять хвилин щодня робити щось для себе.
Щось безцільне, але прекрасне.
Що приносить чисту, дитячу радість.
Ви точно знаєте, що це могло б бути, але, можливо, думаєте, що це “не на часі”.
Але пʼять хвилин радості завжди на часі!
Кріс Гермер – американський клінічний психолог і автор книг про “самоспівчуття” радить: “Якщо немає нікого, хто б міг вас обійняти – обійміть себе самі. Треба покласти руку на дві хвилини на серце. Сказати щось приємне. І робити це регулярно. Це допоможе”.
Про його дослідження є класний випуск у подкасті “Простими словами” (послухати можна тут).
Ці прості поради можуть уберегти від вирви, з якої буде складно повернутися назад.
Якщо ви не можете спати, їсти або радіти життю, треба йти до лікаря. Є великий вибір препаратів, які допоможуть. І ні, вам не обовʼязково буде погано від побічної дії і ви “підсядете”. Вам вже погано – і так не має бути!
Ви маєте право почувати себе добре, навіть якщо іншим ще гірше.
Але головне в цьому – дати собі право не вивозити. Зупинитися, видихнути, не вивезти – і побачити, що світ не впав, тримається якось.
Хай всюди срач, діти дивляться мультики й тиждень їдять макарони, а рахунки досі не сплачені. Це все потім. А зараз – пʼять хвилин для себе.
Будь ласка. Це допоможе.
