Чотири роки тому ми прокинулися від вибухів.
Від слів “Вставай! Почалася війна”.
Від перших у житті сирен.
Той ранок ми не забудемо ніколи.
У наших домівках нині є світло і тепло. Ми не чуємо сирен та не ховаємося від ракет. Але війна все одно завжди поруч – вона пече і болить. В новинах, розповідях, у дзвінках і поїздках додому. Наші рідні, близькі, друзі, колеги, співвітчизники – на фронті, в підвалах, на станціях метро, в темряві, холоді, без зв’язку, пропали безвісти, поранені або загинули.
Ми схиляємо голови перед загиблими у цій війні і дякуємо воїнам, які гідно захищають нас і країну.
І ми продовжуємо підтримувати Україну всіма доступними способами! Закликаємо українців Німеччини вийти на демо у ваших містах. Просимо задонатити для благодійних фондів. Долучитися до багаточисельних українських ініціатив. Поширювати інформацію про них. Єднатися зі своїми.
Слава Україні!
