Першокласники за руку з батьками несміливо заходять до класу й обирають собі місце. Дістають із маленьких рюкзачків прописи, пенали, пляшечки з водою і чемно чекають за партами на початок уроку. “Хто вивчив віршик?”, – питає вчителька. Ліс рук – всі хочуть розповісти. “Україна – рідний край. Поле, річка, синій гай…”, – декламує відомі, мабуть, всім українським першачкам рядки семирічний Данило. – “Любо стежкою іти – тут живемо я і ти!”.
Але Данило живе деінде – в німецькому місті Фелльбах, поблизу Штутгарта. Переїхав туди з мамою майже три роки тому з нині окупованої росіянами Нової Каховки. Вікторія Черкесова розповідає “Амаль Берлін”, що її син ніколи раніше не вчив українську. Звісно, почав би у початковій школі вдома, але, як і більшість учнів у цьому класі, навряд чи отримав би таку нагоду найближчим часом. Якби не школа, яку заснувала Українська спілка Фелльбаха.
“Не розвиваю проєкт, якщо це потребує більше грошей, ніж моя місячна зарплата”
Голова спілки Олена Руднєва приїхала до Німеччини у 2022 році й почала шукати, де б її двоє дітей могли вчити українську мову та історію. Варіантів знайшлося не так багато. Тому вона вирішила підійти до справи ґрунтовно: заснувала громадську організацію, запросила до офіційної співпраці вчителів та дала у всіх місцевих групах оголошення для батьків.
Зараз в Українській школі вчаться майже 50 дітей – і дошкільнята, і першачки, і старшокласники. Серед предметів – українська та німецька мови, математика, історія, українознавство, навіть театр та 3 групи шахів. Про приміщення домовляються з іншими спілками чи громадськими організаціями – наприклад, у деякі дні діти займаються в класах вищої народної школи (VHS) Unteres Remstal. Усі заняття відбуваються у будні надвечір або в суботу. Оплата за навчання дуже символічна – половину витрат покриває з власної кишені засновниця спілки Олена Руднєва.
“Ми кажемо батькам: якби ви нам донатили щомісяця €20, було б круто. І більшість вважає це прийнятною сумою. Але насправді донати не покривають наших видатків. Спершу я компенсовувала різницю самотужки й шукала гранти. Ніколи не розпочинаю проєкт, який не можу покрити з власної зарплати – прораховую ризики. Навіть якщо ніхто не задонатить, з вчителями та орендодавцями розрахуюся сама. Але в грудні 2024-го ми отримали чудову новину – Bürgerstiftung Stuttgart частково фінансуватиме нас наступного року”, – розповідає “Амаль Берлін” Олена Руднєва.
Де придбати підручники для української школи за кордоном
Першу партію книжок Олена замовила в Україні ще у 2022 році. “Росіяни вдарили тоді вперше по друкарні в Харкові. Я – з Харкова і в той момент якось чітко усвідомила, що українських видань може взагалі не залишитися – ніхто не знає, як далі буде. Тому одразу замовила із доставкою в Німеччину велику партію книжок”, – згадує Олена.
Зараз Українська школа у Фелльбасі купує в Україні прописи, зошити в косу лінійку і букварики для першачків та дітей молодшого шкільного віку. А навчальні матеріали для учнів 3 класу надсилає українська школа з британського Манчестеру. Вони розробили підручники української мови саме для суботніх шкіл за кордоном.
“Треба розуміти, що в Німеччині живуть українські діти, які хоч і навчаються в третьому класі, але майже не вміють писати українські букви. Коли почалося повномасштабне вторгнення, вони ще ходили до садочка чи встигли провчитися у першому класі тільки пів року. А в німецьких школах уже почали вчити німецьку”, – пояснює засновниця Української спілки Фелльбаха.
Як знайти вчителів для української школи в Німеччині
Для охочих працювати в Українській школі провели майстер-клас. Щоб поділитися досвідом, із Гессену, де українську мову викладають у загальноосвітніх школах як іноземну, та Північного Рейну-Вестфалії, де теж є проєкт викладання української як мови з країни походження, приїхали дві вчительки.
Зараз українську викладають три вчительки, дві – математику та одна – німецьку. Історію читає кандидат історичних наук Олександр Донік, який до Штутгарта переїхав після початку повномасштабного вторгнення.
Вчителі оформлені офіційно, але як волонтери. За контрактом вони можуть отримувати до €3 тис. на рік, які не оподатковуються. Тобто мають нагоду працювати деінде або взагалі не працювати й отримувати соцдопомогу, але мають при цьому посвідчення волонтерів.
Урок української мови у першачків саме проводить киянка Богдана Бабенчук. За освітою вона вчителька початкових класів, працювала в Національній академії наук України. Каже, що бачить у дітей запал і бажання вчитися, навіть попри те, що не всі розуміють мову. “Діти дуже гарно переходять на українську і для них це не є складно, навіть попри те, що вдома вони спілкуються російською. Ми підібрали “Букварик-читайлик”, за яким працюють в українських школах. Прагнемо, щоб діти не відривалися від рекомендацій МОН України, просимо дивитися вдома мультфільми, читати більше – щоб мова була в активному вжитку”.
“Ми мали почати це ще два роки тому!”
Група дошкільнят переповнена і навіть є лист очікування. Але в групі старшокласників – із сьомого по десятий класи – лише троє підлітків. “Що старшають діти, то складніше їх мотивувати. Ми й так уже пропустили аж два роки! Ми мали почати це все ще у 2022-му!” – вважає Олена.
Водночас спілка українців Фелльбаха веде інші освітні проєкти. В кооперації з Kubus e.V. організували підлітковий табір на осінніх канікулах, з березня 2025-го починають роботу гуртки логіки та вишивки в загальноосвітній школі, майстеркласи з малювання німецькою із розповідями про українських митців та інтелектуальні змагання українською “Що? Де? Коли?”.
Окремий напрямок – робота з німецькими школярами. У рамках річного проєкту з місцевою гімназією під назвою “Війна і мир” спілка проводить уроки історії для учнів 10-11 класів. Розповідають про політичні та історичні передумови війни Росії проти України, як вона впливає на весь світ і як світ вплинув на її початок. На один із таких уроків приїздила навіть відома історикиня з Мюнхенського університету Людвіга-Максиміліана Франциска Девіс.
Спілка Фелльбаха прагне також працювати з дорослими українцями. Розпочинають із курсів історії – цикл із 20 лекцій, теж у кооперації з VHS. “Хоча б розповісти тим, хто готовий слухати. Люди приїхали й не мають фактажу. Вони щось вчили в школі або зовсім нічого не вчили, втім не розуміють історичних закономірностей. А ще я б дуже хотіла розповідати про українське мистецтво, про культуру, про літературу – це плани на майбутнє. Наведу себе як приклад. Моя квартира в Харкові знаходиться в будинку сусідньому з відомим літературним будинком “Слово”. І попри це, про цю пам’ятку я дізналася зовсім нещодавно. І таких, як я, дуже багато”, – розповідає голова спілки.
Вона додає, що завдання будь-якого українця в діаспорі – впевнитися, що “ми не програємо цю війну на виживання в довгостроковій перспективі. Я хочу докласти всіх зусиль, щоб цьому запобігти. І надзвичайно вдячна однодумцям, які підтримують ініціативу ідеями, грошима чи часом”.
Фото – Дарка Горова/Амаль Берлін та з особистого архіву героїні
Читайте також:
Як організувати уроки української в німецьких школах: питання та відповіді
У школах Німеччини працює понад тисяча вчителів із України
Вчителька в німецькій школі Юля Смаль: “Навіть квітка, яку пересаджують, хворіє. Діти – набагато складніші істоти, вони мусять проявляти емоції”
Українські діти та німецька мова: що батькам варто знати про білінгвізм
Суботня Українська школа в Берліні відсвяткувала п’ятиріччя
Посестри: українські активістки у Німеччині, що надихають
