“Наразі кожна третя дитина в Німеччині двомовна та має міграційне походження. Тепер до цієї статистики входять і діти з України”, – зазначає логопединя Юлія Логоша. До повномасштабної війни вона мала власну практику у Харкові, а зараз працює мовленнєвою терапевткою у праксисі неподалік Кельну. Частина її пацієнтів – діти з України. Робота з ними та доступ до німецьких досліджень перевернули уявлення Юлії про білінгвізм. В інтерв’ю “Амаль Франкфурт” фахівчиня розповіла, як батьки можуть підтримати дітей у вивченні німецької, коли варто звертатися до логопеда та чому важливо вдома розмовляти з дитиною рідною мовою.
Що таке вимушений білінгвізм
“Ми не чекали війни в Україні, не готувалися до життя на чужині – і не готували до цього наших дітей. Та вже третій рік понад мільйон українців живуть у Німеччині, і їм доводиться адаптуватися, опановувати німецьку мову. Особливо дітям, адже школа обов’язкова, а навчання ведеться німецькою. Тож діти опинилися у ситуації вимушеного білінгвізму, коли потрібно володіти іноземною мовою як рідною”, – каже логопединя.
Юлія Логоша з власного досвіду знає, яким шоком може стати стрімке занурення в іншомовне середовище: вона прийшла працювати в логопедичний праксис з мінімальним знанням німецької. “Я починала з мініджоб із рівнем А2. Майже через рік склала іспит B2, з квітня 2024-го працюю вже повний день. Спершу було вкрай важко: я приходила додому та ридала, а потім знову йшла на роботу“, – згадує жінка. Історію працевлаштування Юлії можна прочитати тут.
За словами фахівчині, існує два види білінгвізму. Одночасний – це коли матір розмовляє однією мовою, батько іншою, а дитина синхронно опановує обидві. І є послідовний, або ситуативний, вимушений білінгвізм. Це коли дитина зростає з однією рідною мовою, а згодом опиняється в геть іншому мовному середовищі, наприклад йде в іноземний садок або школу. Саме ця ситуація характерна для дітей мігрантів і біженців.
“Ми не перші”
Німеччина має значний досвід інтеграції, зокрема мовної, дітей іноземців. “Ми, українці, не перші. Німецькі фахівці працюють з цим вже багато років. Ще з 60-х, 70-х років, коли до Німеччини приїхали перші гастарбайтери з Туреччини, Італії та інших країн. Потім був 2011 рік, хвиля арабськомовних біженців із Сирії. А далі наступна хвиля – українці. Мовні групи різні, але ж інтеграційні механізми однакові. Система вже відпрацьована, ми просто повинні їй довіритися“, – каже логопединя.
“Коли до Німеччини приїжджає іноземна сім’я з дитиною, а я зараз говорю про маленьких дітей, то перше, що рекомендують батькам, – якомога раніше віддати дитину до садочка на повний день. Так малеча потрапляє в середовище, де вона повністю залежна від німецької мови та змушена пристосовуватися. Дитина має розуміти, чого від неї хочуть, виконувати інструкції, комунікувати з іншими дітьми. Цілком нормально, якщо малюк спочатку намагається говорити рідною мовою або мовчить. Зазвичай такий період триває 3-4 місяці, іноді довше: у цей час формується словниковий запас. Загалом протягом одного року дитина має навчитися говорити німецькою розгорнуті речення”, – пояснює Юлія Логоша.
“Для дітей шкільного віку існують інтеграційні класи з інтенсивним вивченням німецької. Часто іноземних учнів розподіляють до попереднього класу, наприклад до 2-го замість 3-го, або залишають на другий рік. Це робиться, щоб у дитини був час на адаптацію, засвоєння мови. Якщо ж є проблеми з читанням, письмом, взагалі з німецькою мовою, то можуть рекомендувати мовленнєву школу. Цього не треба боятися. Навпаки, це можливість отримати більше уваги та підтримки спеціалістів, а згодом перевестися до звичайної школи”, – каже логопединя.
Коли варто звертатися до лікарів
“Якщо говорити про затримку мовлення, то йдеться про малят до трьох-чотирьох років. Нагадаю, німецькі спеціалісти дають дитині десь один рік на мовну адаптацію в садочку. Якщо за цей період дитина не використовує будь-які комунікаційні стратегії, не відповідає на запитання “ja” чи “nein”, не вживає розповсюджені фрази, то це дзвіночок батькам, що треба звернути увагу”, – пояснює Юлія.
При цьому варто бути готовими до того, що педіатр дасть скерування не до логопеда, а до інших фахівців. “Якщо дитина не розмовляє, то спочатку її відправлять перевірити слух. Це абсолютно нормальна ситуація. Також педіатр може скерувати на перевірку на аутизм. Дуже важливо провести цю діагностику, щоб не піти хибним шляхом. І вже після цього батькам дадуть направлення до логопеда”, – розповідає спеціалістка. Ще один важливий момент: якщо у дитини є проблеми з рідною мовою, треба обов’язково сказати про це педіатру під час обстеження.
Що робити батькам
“Як батьки можуть допомогти дітям швидше вивчити німецьку? По-перше, якомога раніше забезпечити для дитини німецькомовне середовище. Для малюків це, звісно, дитячий садок. І саме німецький, а не, скажімо, приватний український. По-друге, слід виконувати всі рекомендації дитячих лікарів, вчасно проходити обстеження”, – наголошує логопединя.
Також батьки можуть підібрати якісний німецькомовний контент: мультфільми, телепрограми, ігри, книжки. Головне, щоб це відповідало інтересам дитини. “Якщо їй цікаво, вона за допомогою картинки, міміки, інтонації буде намагатися зрозуміти, про що йдеться. І далі вже працює мозок, обробляє та запам’ятовує інформацію. Я рекомендую так вивчати німецьку і дорослим”, – каже Юлія Логоша.
Для дітей шкільного віку ключову роль так само відіграє занурення у німецькомовне середовище. Однак досвід Юліє показує: іноді недостатньо того, що дитина регулярно чує німецьку у школі. “У мене були випадки, коли дитина не має мотивації опановувати мову. Поза школою спілкується тільки з україно- або російськомовними братами та сестрами, знаходить друзів-українців, – розповідає фахівчиня. – В такій ситуації я рекомендую батькам, якщо є змога, записати дитину до якогось гуртка чи спортивного клубу, де багато німецьких дітей. Важливо підняти Sprachprestige, тобто зробити німецьку мову престижною, значимою для дитини”.
“Мова – це про любов”
Чого батькам робити не треба – так це намагатися говорити з дитиною вдома німецькою, якщо вони не володіють нею на рівні носіїв. “У сім’ї все має бути природним. Якщо батьки не впевнені у своїх знаннях німецької, тоді будь-яке спілкування цією мовою буде штучним, як би вони не старалися. А діти це добре відчувають”, – констатує Юлія.
Ба більше – так батьки можуть зробити дитині ведмежу послугу. Логопединя пояснює: “До чотирьох років у дітей формується Sprachgefühl, тобто відчуття мови. І якщо в цей період дитина буде чути неправильну вимову, вона може засвоїти її як норму. Тобто батьки, які некоректно говорять німецькою, можуть стати поганим мовленнєвим прикладом для дитини”.
“І, мабуть, найважливіший аргумент: намагаючись спілкуватися німецькою мовою, щоб “допомогти” дитині, батьки не тільки обмежують рідну мову, але й емоційну складову. Адже мова – це не просто слова та граматичні конструкції, мова – це взагалі про любов. Це мамині пісні, казки на ніч, сімейні жарти та історії”, – додає Юлія.
Чи не забудеться рідна мова
“Батьки часто запитують: якщо діти так інтенсивно вивчають іншу мову та відразу занурюються у відповідне мовне середовище, чи не забудуть вони рідну мову? Хочу заспокоїти: рідна мова нікуди не подінеться. Просто в залежності від ситуації певна мова стає домінантною. Якщо дитина знаходиться здебільшого у німецькомовному середовищі, то домінує німецька. Та коли ситуація зміниться і дитина потрапить в україномовне середовище, з часом рідна мова повертається”, – запевняє логопединя.
“Німеччина змінила моє уявлення про білінгвізм. У 90-ті роки, коли я здобувала освіту логопеда, вважалося, що двомовність – це дуже велике навантаження на головний мозок дитини. Нас вчили, що якщо у дитини є хоч якісь проблеми з мовленням, то спочатку ми працюємо тільки з рідною мовою, а вже потім, коли мозок “дозріє”, можна вводити іншу мову. Однак новітні дослідження це спростовують. Вони кажуть про те, що білінгвізм є нейтральним. Адже кора головного мозку, підкоркові структури, мовленнєвий апарат – це єдиний механізм для будь-якої мови, і якщо ми розвиваємо якусь з двох мов, розвивається взагалі вся ця система“, – резюмує Юлія Логоша.
Всі фото з особистого архіву Юлії Логоші
