Поки у США гучно обирали нового президента, у Німеччині стався справжній політичний землетрус. Після тривалої “тихої” кризи, яка розгорталася протягом останніх місяців за зачиненими дверима владних кабінетів, розпалася владна “світлофорна” коаліція.
Нездатність дійти згоди у ключових питаннях зрештою вилилась у публічну сварку канцлера Олафа Шольца з міністром фінансів Крістіаном Лінднером. А ще – загрозу проведення дострокових виборів до Бундестагу вже навесні, а не восени 2025 року.
Лебідь, рак та щука
Свою назву коаліція “світлофор” отримала від політичних кольорів партій у своєму складі – соціал-демократів (червоний), вільних демократів (жовтий) та “зелених”. І в основі усіх трьох лежить фундаментально різна політика. Якщо СДПН та “Зелені” є лівими центристами і пропагують сильну роль держави, міцну соціальну політику та кліматичні реформи, то вільні демократи виступають за мінімальне втручання держави та дотримання боргового гальма.
Тож сперечатися партнери за коаліцією почали ще у перший рік у владі. А справжня криза у стосунках розгорнулася торік, коли у листопаді Конституційний суд визнав неконституційними плани уряду переспрямувати €60 млрд із пом’якшення наслідків пандемії коронавірусу на модернізацію та боротьбу зі зміною клімату.
Зрештою рейтинги нинішньої владної коаліції – катастрофічні, Шольц – найнепопулярніший канцлер в історії Німеччини. Наслідок – зростання кількості симпатиків їхніх політичних опонентів, зокрема правопопулістів з “Альтернативи для Німеччини” і лівопопулістів з “Союзу Сари Ваґенкнехт” (обидві політсили виступають за “домовляння” з Кремлем у питанні війни в Україні).
Усі три владні партії провалилися на виборах до Європарламенту в червні. Але висновків не зробили – і зрештою вдруге провалилися на вересневих виборах у трьох східних землях. Вільна демократична партія Лінднера взагалі не потрапила до жодного з трьох земельних парламентів.
Публічне завершення стосунків
Останнім каменем спотикання став бюджет Німеччини на 2025 рік, а точніше – “діра” у €13,5 млрд у ньому. Найбільша економіка Європи другий рік перебуває у стагнації і пожинає наслідки пандемії та війни в Україні. Вартість енергоносіїв – зростає, витрати на оборону та соціальні виплати шукачам притулку – теж. Водночас економічний прогноз на наступний рік для ФРН погіршився.
Фундаментальні розбіжності у поглядах зрештою вилилися у те, що всі три партії коаліції бачили протилежні виходи з ситуації. “Зелені” хотіли стимулювати інвестиції через новий борговий фонд і навіть погодилися віддати “свої” €7 млрд, обіцяні на субсидії для побудови заводу з виробництва чипів. Натомість вільні ліберали, яких і очолює вже колишній міністр фінансів, наполягали на зниженні податків та дерегулюванні. Крім того, Крістіан Лінднер хотів зменшити витрати на соцвиплати для українських біженців.
6 листопада представники трьох урядових партій зібралися у Шольца, щоб зрештою вирішити суперечності. Але це не вдалося – вони покинули кабінет вже розділеними.
Сварка Шольца та Лінднера
“На виході” Олаф Шольц звинуватив Лінднера у тому, що той три роки блокував рішення коаліції, тож більше “не має жодної довіри для подальшої співпраці”.
За словами канцлера, він запропонував компромісний варіант розв’язання проблем, який враховував позицію вільних демократів. Один з пунктів плану канцлера стосувався України і полягав у збільшенні її підтримки напередодні зими. Шольц наголосив: після виборів у США Німеччина повинна як партнер “надіслати важливий сигнал”, що на неї можна покластися. Крім того, він підкреслив, що не готовий фінансувати видатки коштом соцвиплат, і наполіг, що законною підставою для послаблення боргових правил є надзвичайна ситуація, що склалась через загарбницьку війну Росії.
Лінднер відмовився. “Той, хто не погоджується на компромісну пропозицію в такій ситуації, діє безвідповідально”, – наголосив Шольц у зверненні. І заявив про наміри ініціювати голосування за довіру своєму уряду 15 січня 2025 року.
Натомість Лінднер звинувачує Шольца у продуманому розвалі коаліції. А його пропозиції називає “слабкими, неамбітними та непридатними” для економіки ФРН. Разом із собою очільник вільних демократів вирішив забрати і усіх трьох міністрів-однопартійців – юстиції, освіти та транспорту. Останній з них – міністр транспорту та цифрової інфраструктури Фолькер Віссінґ – натомість вирішив залишитися в уряді та покинув вільних демократів.
Водночас чимало експертів та політиків вважають, що саме Лінднер розвалив коаліцію. Він навмисно штучно створив умови для свого “принципового” виходу – запропонував те, на що “зелені” та соціал-демократи не пристали б. Зокрема – гальмування національної кліматичної політики чи скорочення соцвиплат.
Так Лінднер нібито продемонстрував виборцям “вірність” ідеям партії. А це може допомогти вільним демократам зберегти крихкий рейтинг, а може – навіть отримати нові голоси, аби подолати 5%-й бар’єр на наступних виборах – позапланових чи планових.
Завершення епохи Шольца
Свій вирок уряду Бундестаг оголосить вже “після свят”. До Різдва ж Шольц сподівається провести через парламент декілька законопроєктів, зокрема і щодо підтримки України. Для цього йому доведеться домовлятися з опозицією в особі ХДС/ХСС і лідера консерваторів Фрідріха Мерца.
Але майже усі опозиційні партії вже висловилися, що неправильно залишати уряд меншості при владі ще на кілька місяців – і вимагають негайного голосування. Серед них і Мерц. Він напряму заявляє: консерватори підтримають окремі законопроєкти поки чинного уряду, але в обмін на щонайшвидше призначення дострокових виборів.
“Ми просто не можемо дозволити собі мати уряд без більшості в Німеччині протягом декількох місяців, а потім ще кілька місяців проводити виборчу кампанію, а потім, можливо, кілька тижнів вести коаліційні переговори”, – заявив Мерц. І в нього є власна зацікавленість – він один з головних претендентів на крісло, яке поки належить Шольцу.
Утім, відбудуться вибори навесні чи восени, вже неважливо. За оцінкою політологів, час соціал-демократів та Олафа Шольца на посаді канцлера майже гарантовано добіг кінця. Натомість найімовірніше, до влади повернеться саме ХДС на чолі з Мерцем.
Лідер консерваторів систематично критикував владну коаліцію за зволікання та недостатню підтримку Києва. Крім того, він пропонував висунути Володимиру Путіну ультиматум, а якщо він не пристане на нього, нарешті передати Україні далекобійні ракети Taurus.
Щоправда, невідомо, чи є це справжньою позицією Мерца, чи лише політичними заявами і спробою набрати голоси грою на протиставленні нерішучому й обережному Шольцу.