“Навіщо ці демонстрації? Вони все одно нічого не дають – війна ще триває, на потужну зброю ще чекаємо”. Таку думку зараз все частіше можна почути. Втім різноманітні демонстрації в європейських містах на підтримку України починають сприйматися зовсім по-іншому, якщо дивитися на них ширше й більш далекоглядно, а не тільки як на соціально-політичну акцію з вимогою припинення війни в Україні.
24 лютого 2026 року у багатьох містах Німеччини відбулися мирні мітинги з нагоди четвертої річниці початку повномасштабного вторгнення. У Франкфурті-на-Майні, за різними оцінками, на головній площі міста зібралося трохи більше тисячі людей. Це значно менше, ніж у 2022-2023 і навіть у 2024 році. Втім, для довготривалої війни це, на жаль, зрозуміла тенденція. Перш за все, в першй рік повномасштабної війни демонстрації відбувалися лише у достатньо великих містах – Франкфурт-на-Майні, Мюнхен, Берлін, Гамбург, а також у столицях земель (наприклад у Вісбадені). Тож всі охочі відвідати демо збиралися в одному місці. Звідси і висока кількість. Пізніше почали з’являтися фонди та ферайни у різних містах Німеччини, які стали ініціаторами проведення місцевих заходів на підтримку України. Сьогодні невеликі мітинги збираються навіть у маленьких містечках.
Фото – Українське товариство у Майнці
Серед інших причин: багато українців за ці роки виїхали з Німеччини (або в інші країни, або повернулися на батьківщину), інші – знайшли роботу, яка триває у вечірні години, або зобов’язані відвідувати вечірні курси. Все це впливає на кількість учасників демонстрацій. Втім, неможливо заперечувати й той факт, що певний відсоток українців розчарований в ефективності таких заходів: війна та злочини проти українського суспільства тривають, важкої та дійсно потужної зброї досі немає. Однак на подібні демонстрації варто дивитися значно ширше, адже ці соціально-політичні акції виконують багато функцій. Розглянемо деякі з них детальніше.
1. ІНФОРМАЦІЙНА
Варто почати саме з неї, адже більшість вважає, що під час демонстрацій на підтримку України звернення йде лише до політичних лідерів. Наприклад, заклик до найшвидшого притягнення країни-агресора до відповідальності. Втім, під час подібних заходів звернення йде в першу чергу – до місцевого населення. Політичні лідери задовго до самої демо знають всі вимоги – для цього існує політичний апарат, в склад якого входять аналітики всіх рівнів. В той час як увага та здатність аналізувати серед суспільства постійно розфокусовується: перманентні економічні проблеми, а також пропаганда ворогуючої сторони (в даному випадку Росії) роблять свою справу. В ситуації тривалої війни людям важче залишатися емоційно увімкненими в положення жертв війни, якщо це інша країна. Ми бачимо, що в перший рік повномасштабного вторгнення кожен другий мешканець Німеччини щодня вдягав синьо-жовту стрічку; наразі все більше людей просто “перемотують” новини з України. Громадяни Німеччини, які повністю занурилися лише у власні проблеми, починають сприймати війну в Україні як недоречний шум на фоні. Це вигідно певним проросійським політичним силам у Німеччині. Активні та регулярні демонстрації – один зі способів нагадати локальному суспільству, що війна ще триває, і політична ситуація геть нестабільна та неоднозначна для всіх країн ЄС.
Фото – Amal News/Tamriko Sholi
До речі, в перші роки повномасштабного вторгнення цей момент був ледь помітним під час проведення демо в Німеччині. Однак у четверту річницю великої війни у Франкфурті дуже чітко й потужно лунали промови від німецьких політиків та представників асоціацій, що триває війна за всю Європу, а не тільки за Україну.
2. РОЗУМІННЯ ТЕНДЕНЦІЙ ТА/АБО ЗМІН
Відвідування демонстрацій також дає змогу зрозуміти тенденції на соціально-політичній арені ЄС. Якщо говорити конкретно про Німеччину, то помітні деякі зміни. Перш за все, це зміна лексики в промовах. У 2022-2024 роках вираз “повномасштабна війна” з вуст німців був рідкістю. Зараз під час своїх промов німецькі політики чітко наголошують, що війна триває з 2014 року, коли світ промовчав і не зупинив варварське посягання Росії на суверенітет України, а в 2022-му почалося безпосередньо повномасштабне вторгнення. Крім того, тепер зі сцени чітко лунає, що агресором є саме Володимир Путін та РФ (раніше називати прізвища та назву країни наважувалися не всі, і тут треба розуміти обережний західноєвропейський менталітет, яким він вже є). Більше не чути про “політичний конфлікт” – війна нарешті відкрито називається війною.
Нарешті голосно кричать про конкретні злочини проти українського народу: про сафарі на людей, про зруйновану інфраструктуру електропостачання, про масові зґвалтування, про викрадення дітей. Важливо саме те, що говорять про це не лише українці, присутні на демонстрації, а й представники інших національностей.
Фото – Amal News/Tamriko Sholi
Крім того, цього року на демонстраціях, присвячених четвертій річниці початку повномасштабного вторгнення як у Франкфурті, так і у Берліні виступило надзвичайно багато представників німецьких громадських організацій, політиків, чинних та колишніх депутатів Бундестагу.
Чи довго до цього йшли? Довго. Чому нарешті і саме зараз змінилася риторика під час демонстрацій? Варіантів два: 1. Вже існують певні політичні рішення та очікування, про які ми ще не знаємо. 2. Ситуація досягла критичної межі, коли бути політично делікатними не можуть навіть європейські демократи.
Втім, у будь-якому випадку, це сигнал про певні зміни і це дуже важливо розуміти.
Окремо варто пам’ятати, що під час мітингів на підтримку України виступають представники тих чи інших німецьких партій. Для українських відвідувачів це ще одна нагода зрозуміти краще німецьку політику, її тенденції та наших головних партнерів.
3. ФОРМУВАННЯ МІЦНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ДІАСПОРИ ЯК ЧЛЕНА СУСПІЛЬСТВА Й ПОЛІТИЧНОЇ СИЛИ
Не варто також забувати, що організаторами демонстрацій на підтримку України є здебільшого саме українські організації та асоціації. Їхні члени запрошують інших учасників, а також особисто виступають з промовами. Поступово українські організації стають ближчими до місцевих урядів та починають впливати на них.
15 березня 2026 у Гессені відбудуться місцеві вибори. Жителі міст обиратимуть депутатів міської і районних рад, а також членів Ради іноземців. У Франкфурті, наприклад, вона називається KAV – Kommunale Ausländer- und Ausländerinnenvertretung, тобто Представництво іноземних громадян. Це дорадчий орган при міськраді та магістраті. І в цьому році до Ради іноземців балотується багато українців, серед яких, в першу чергу, саме ті активісти, які всі ці роки є ініціаторами різноманітних демо та інших заходів на підтримку України.
“Представництво іноземців у Франкфурті – це не просто дорадчий орган. Він є автономним і має певну вагу, до нього прислухається влада міста. Це велика можливість для мігрантів бути почутими”, – наголошує Вікторія фон Розен, очільниця Українського координаційного центру у Франкфурті.
Вікторія фон Розен/Фото – Amal News/Tamriko Sholi
Присутність Росії в Німеччині – це історія багатьох десятків років. Міцна та ефективна присутність України в Німеччині – тільки починає формуватися. Проведення мирних демо та мітингів – один із методів будування цієї присутності. Це далекоглядна робота на довгі роки. Адже навіть після закінчення війни Україні необхідні партнери, іноземні ринки та свої важелі впливу за кордоном.
4. КУЛЬТУРНА МІСІЯ
Так чи інакше, але демонстрації певним чином поширюють в західному суспільстві культуру України. В першу чергу, через музичні та сценічні виступи під час демонстрацій. Для іноземних глядачів подекуди це чи не єдина можливість познайомитися з українськими традиціями: піснями або танцями. Одяг теж виконує цю функцію, адже відображає в собі ментальність та історію народу.
Виступ першої заступниці мера Франкфурта Наргесс Ескандарі-Грюнберг у синьо-жовтому – стильний політичний жест, який притягує увагу та задає тренд /Фото – Tamriko Sholi/Amal News
Виступ танцювального колективу “Смерека”/ Фото – Tamriko Sholi/Amal News
Крім того, демонстрації і мітинги часто супроводжуються перфомансами, про які потім пишуть німецькі ЗМІ, а також локальні блогери. Такою акцією, наприклад, була світлова інсталяція у формі мапи України під час демонстрації у Дармштадті “Світло для України”.
Фото – Вікторія Черникова-Берездецька/Amal News
На четвертому році активних демо має сенс бути особливо креативними і не обмежуватися лише національним співом та вишиванками (хоча все це теж має бути). Це надасть змогу привернути увагу значно більшої західної авдиторії. І тут варто пам’ятати, що німецьке суспільство – це електорат, надзвичайно важливий для німецьких політичних лідерів, які орієнтуються в першу чергу саме на нього.
5. ЗБІР КОШТІВ
Під час демонстрацій відомі проукраїнські організації також займаються збором коштів, які спрямовуються на допомогу Україні. Звісно, це не єдиний і, мабуть, не головний спосіб пожертв. Але він теж є дуже важливим.
*
Про Café Kyiv 2026 – найбільший щорічний український захід у ЄС – читайте у нашому спеціальному репортажі.
