Як і тисячі інших українських дітей, Даніель Романів опинився в Німеччині у 2022 році. Разом із мамою та тримісячним братиком вони приїхали “в нікуди” – не маючи у Франкфурті ані родичів, ані близьких друзів.
*
“23 лютого 2022 року у моєї мами був день народження, – пригадує мама Даніеля, Олена Романів, артистка Львівської опери та викладачка хорової капели “Дударик”. – Ми гарно відсвяткували, а потім поїхали додому. Аж раптом о четвертій ранку мій новонароджений молодший син почав якось незвично сильно плакати. Потім й інші матусі мені казали, що в той час багато немовлят були дуже неспокійними. Пам’ятаю, як зазирнула у телефон і побачила в новинах, що почалася війна. В стані шоку спочатку поїхали до Польщі, а вже звідти до Німеччини. Тоді ніхто не знав, як складеться далі”.
Даніель з мамою Оленою Романів
ПОЧАТОК ІНТЕГРАЦІЇ
У Франкфурті Даніель одразу пішов до німецької школи, в інтеграційний клас. Каже, що страшно йому не було, адже він вільно володіє англійською мовою. Німеччина одразу сподобалася хлопчику, хоча на початку здивувало, що по неділях тут майже всі магазини зачинені.
Ще у Львові Даніель входив до складу хору “Дударик”. Його взяли туди після прослуховування у школі, не знаючи, що його мама – професійна співачка. Сама Олена зізнається, що одразу бачила в сина здібності, але вирішила не нав’язувати йому заняття музикою, лише якщо він сам того схоче. Даніель теж ніколи про це не думав. Однак коли його запросили в “Дударик”, вирішив спробувати, адже співати було легко і подобалося. Втім хор перевершив усі сподівання хлопчика. Там він знайшов справжніх друзів, став більш комунікабельним та дисциплінованим.
Навчання у “Дударику” досить інтенсивне: два рази на тиждень хор, сольфеджіо, музична література, концерти, а також участь у дитячій літургії. Також Даніель був учасником дитячого хору при Львівському національному театрі опери та балету імені С.Крушельницької. Отже, в Німеччину він приїхав доволі досвідченим у музичній сфері.
Одного разу, під час виступу з гітарою на благодійному концерті в Оберурзелі, Даніеля помітила мер цього містечка. Вона порадила віддати хлопчика у місцеву гімназію і навіть написала рекомендаційного листа. Втім Даніель перейшов до гімназійного класу в тій самій школі, де вже навчався, а паралельно вступив до консерваторії імені др. Хоха (Dr. Hoch’s Konservatorium), в якій вчаться без вікових обмежень.
Мама Даніеля, Олена, з перших днів перебування у Франкфурті спрямувала свої навички та професійні знання на волонтерську діяльність. На одній з демонстрацій вона познайомилася із жінкою з України, яка працювала в соціальному центрі і запропонувала їй взяти на себе керівництво жіночим хором українок. Разом вони співали по різних мітингах та заходах, присвячених Україні. Пізніше навіть поставили оперу “Запорожець за Дунаєм” С.Г.Артемовського, яка була вкотре з тріумфом поставлена у залі Palmengarten під час великого благодійного концерту на 800 гостей з метою збору коштів для України.
Зараз Олена викладає вокал та фортепіано для дітей і дорослих. Виявилося, що одна з її учениць співає в хорі нової Опери Франкфурта. Саме вона і повідомила про те, що там наразі відбуваються прослуховування та порадила відвести Даніеля.
ВИКОРИСТОВУЮЧИ КОЖНУ МОЖЛИВІСТЬ
Прослуховування відбувалося німецькою мовою, втім Даніель вже відчував себе досить впевнено, спілкуючись нею. Перед жюрі він виконав пісню E.L.Weber “Pije Jesu” та вразив всіх своєю професійністю. Його одразу прийняли до хору. Також йому запропонували увійти до другого складу акторів на роль у п’єсі “Макбет”, репетиції якої вже активно тривали. У режисера були деякі сумніви, що Даніель зможе в короткий термін вивчити свою партію. Однак за плечима у хлопчика була гарна підготовка, тож він довів, що впорається. Далі більше: Даніель настільки талановито виконував свою роль, що режисер вирішив ввести його у перший склад (*разом з іншими двома хлопчиками: за німецьким законом, неповнолітня дитина може виступати не більше двох разів на місяць, інакше це шкодить її навчальному процесу). Так він отримав свій перший робочий контракт у новій Опері Франкфурта. Однак через бюрократичні складнощі участь Даніеля у виставі була під загрозою.
Виявилося, що в документах Даніеля стояла заборона на працю, хоча він перебуває в країні за §24. Для оперативного вирішення питання підключили юриста, Український координаційний центр і навіть написали листа меру Франкфурта. Той скерував до міністра культури, який, в свою чергу, підтвердив право хлопчика виступати в опері. Вирішення питання відібрало чимало часу, однак за тиждень до вистави всі необхідні документи було нарешті зібрано.
На сцені Опери Франкфурта з іншими акторами
ВІДКРИТА ДУША ТВОРИТЬ ДИВА
“Мене дуже вразило, що колектив Опери до останнього чекав на Даніеля, вони одразу полюбили його і вболівали за нього, – розповідає Олена. – Сам Даніель теж мене здивував: з усіма дорослими в Німеччині, зокрема із творчим колективом, він спілкується дуже відкрито, спокійно, по-доброму, не боїться зробити якусь помилку під час спілкування. Гадаю, ця впевненість та безпосередність і приваблює інших. Його сприймають на рівних і Даніелю це надзвичайно приємно”.
Ще одним сюрпризом стало те, що кошти від продажу квитків на цю п’єсу Опера вирішила віддати на допомогу українським дітям. Так, за період вистав у новорічні дні вдалося зібрати €56 тисяч.
На питання, чи страшно Даніелю виступати перед іноземною публікою, він заперечливо хитає головою. Каже, що для артиста немає іноземної аудиторії, потрібно з однаковою повагою відноситися до всіх. Найбільш хлопчик турбується про те, аби вчасно зробити свій вихід та правильно взаємодіяти з іншими акторами на сцені. За лаштунками для виступаючих дітей зазвичай також є помічник режисера, який допомагає швидко перевдягнутися і бути готовим до наступного виходу.
“Я ще не вирішив, ким стану у майбутньому, – каже Даніель. – Я дуже полюбив співати, мені це в задоволення. Однак ще я люблю математику, машини, комп’ютери, цікавлюся ІТ-технологіями. Німецька мова мені, до речі, теж подобається. Так, вона складна, але водночас дуже логічна. Мені здається, що я розумію цю логіку, тому так швидко її вивчив”.
Мама хлопчика посміхається. Каже, що для неї неважливо, яку професію він обере, головне, аби Даніель відчував себе в ній впевненим та професійним. І якщо це буде не музика – не страшно: в родині підростає ще один хлопчик трьох років, який також має чудовий музикальний слух. 😉
*
Всі фото – особистий архів Олени Романів
*
