Мар’яна Гарамус – українка з маленького містечка, яка живе в Німеччині вже майже двадцять років та займається політикою. Незважаючи на дискредитований статус політиків, Мар’яна вважає, що сьогодні як ніколи у політичних процесах мають приймати участь ті, хто воліє змін. І українці, які зараз проживають в Німеччині, теж серед цих людей.
*
Мар’яно, ти зараз балотуєшся на виборах у Гессені від партії Volt. Розкажи, будь ласка, як ти взагалі ти прийшла у політику?
Мене завжди цікавила географія, те, що знаходиться за межами мого маленького міста у Львівській області, за межами моєї країни. Можливо, тому що мій батько та дядько багато подорожували по роботі. А ще у 9 класі я, як відмінниця, отримала можливість поїхати до Артеку. Там я вперше познайомилася з дітьми із різних країн, і це остаточно сформувало моє бажання вивчати міжнародні відносини. Знаю, політична діяльність – це специфічна сфера. Не всі мають бути там, однак ті, хто відчувають, що хочуть змін і вміють мислити глобально, мають пробувати. І не обов’язково ставати президентом, зміни можна привносити на будь-якому рівні.
Фото – Steven Herrschaft
Розкажи детальніше про свій шлях у Німеччині.
Я народилася і виросла в Україні. Моє формування і соціалізація склалися саме там. В 20 років, у 2001 році, я вперше приїхала до Німеччини: спочатку як Au-Pair, потім було навчання в Гете-університеті на факультеті Політології, потім – повернення в Україну у 2008 році через класний проєкт. А у 2011 році я знову повернулася до Німеччини. А потім вийшла заміж за німця, народила доньку і залишилася надовго.
В Україні я закінчила факультет міжнародних відносин в Україні. У 1998 році спеціальність “Міжнародні відносини” була дуже новою. Я приїхала з маленького міста, Радехів, і раптом дізналася, що в моїй групи крізь сини-дочки дипломатів, лікарів, директорів заводів. А мені мама давала 10 гривень на тиждень, не більше. Люди з вулиці, як я, зазвичай не вступали на такі факультети. У мене не було коштів ходити на вечірки, тому я весь час витрачала на навчання. Однак, на жаль, в Україні особливо процвітало кумовство, і я зрозуміла, що не зможу знайти роботу після університету. Тоді я і вирішила поїхати до Німеччини, щоб побачити, які перспективи є там. Спочатку працювала в магазинах здорової еко-їжі Alnatura, поєднуючи з навчанням. Однак найбільш на мій світогляд дуже вплинула практика у Бундестазі в 2009 році.
Пам’ятаю, коли тільки приїхала в Німеччину, мене все так приємно вразило, що мені закортіло вивчити німецьку мову не бігло, а на рівні з місцевими. Я так завзято йшла до цієї мети, що й не помітила, як сильно інтегрувалася. Іноді навіть мій німецький бойфренд казав мені, що я вже більше німкеня, ніж деякі місцеві. Тобто спочатку моя інтеграція була направлена лише в одну сторону: мені хотілося, щоб ніхто не помічав в мені іммігрантку. Лише відносно нещодавно я розуміла, що зачиняю щось дуже важливе, те, що є моєю унікальністю. І саме цим я можу вигідно збагатити місцеву культуру. Тобто емігранту не потрібно забувати себе і ставати іншою людиною. Тепер я за те, щоб люди, які переїжджають до Німеччини, віднайшли цей баланс між інтеграцією та збереженням свого культурного коду та особистості.
Що саме для тебе є балансом в інтеграції?
Важливо вивчити мову та щиро цікавитися історією та культурою нової країни. Останній рік я дуже часто виступала “ментальним перекладачем”: пояснювала українцям німців, а німцям – українців. Наприклад, що німці по-іншому висловлюють любов та повагу і що вони не є скупими. З іншого боку, через відсутність знання мови, а ще надлишкову емоційність, деякі українці здаються німцям невихованими, або наглими. Тож я пояснювала і німцям, що насправді хотіли сказати ті чи інші українці. Навчитися читати між рядків один одного, а не просто володіти іноземною мовою – це і є інтеграція, яка сприяє уникненню конфліктів, співпраці та взагалі ефективному співіснуванню. Адже дуже багато сказано чи зроблено не зі злоби, а з незнання. Одного разу я купила шикарні праліне у подарунок знайомій німкені, однак вона одразу сказала: «Дякую, проте в мене дієта, то я не буду їх їсти». Мені спочатку було дуже образливо, бо надто прямо і нашій українській культурі це не притаманно. А німці навпаки вважають, що бути прямою, чесною людиною – це більш етично, ніж улесливо щось казати.
Вважаю, що на тему міжкультурного розуміння мають частіше відбуватися заходи, лекції тощо. Аби навчити людей слухати одне одного, враховуючи ментальність, а не прискіпуватися до окремих слів в реченні.
Фото – Steven Herrschaft
Ти пригадала про практику в Бундестазі. Що це був за проєкт?
Це спеціальна стипендія. Біля ста країн світу надсилають 5 представників, аби вони подивилися, що відбувається “за кулісами” німецької політики. Ми були там, де не бувають журналісти. А коли ми побачили графік роботи, рівень відповідальності і суму заробітної плати політиків нижчої ланки, то геть здивувалися, адже то копійки взагалі для такого об’єму. Великі гроші отримують лише політики Бундестагу, які працюють на керівних посадах. Політики рівня ландтаг і комунальні – значно нижче. А роботи при цьому взагалі не менше. Це власний ентузізм та бажання щось змінити на місцевому, локальному рівні. І ще й критику отримувати відусіх. Однак тут є вибір: можна нярити і крикувати, а можно піти і спробувати щось змінити. Пам’ятаю, як одного разу моя подруга сказала мені, що ми нічого не можемо змінити у власному місті. Тоді я спитала її: “А що ти хотіла би змінити? Графік вивозу сміття у місті? Або якість якоїсь дороги? То пиши, будь активною, відстоюй. Ті політики, що наверху, в них інші задачі. Вони на багато речей взагалі не можуть вплинути і про багато чого на локальному рівні просто не знають. А ще дехто з них заграється і вважає себе богом, який не опускається до вирішення таких завдань. І це треба точно змінювати: повертати їх до землі і реальності. Однак це можливо лише власними активними діями.
Ось саме через таких за останні роки люди в різних країнах зневірлися у політиках і я їх розумію. Багато чого було зроблено задля дискредитації цієї професії. Мені хочеться якось вплинути на це і змінити.
Що означає “бути політиком”? Як описати цю професію?
Проблема у тому, що політична діяльність – це дуже об’ємне поняття, його важко описати одним реченням. Щоб зрозуміти , що таке власне політика, потрібен не один день. З обох сторін. І самому вивчати тему, розвивати критичне мислення, рівень власної освіти. Також інформація має надходити і зі сторони держави, політиків. І разом по-новому сформувати та дефінірувати, що саме є професією “політик”. Більш чітко та ефективно, адже світ змінився і з ним змінилася і ця професія. Окремим важливим питанням є жінки в політиці, там взагалі величезне поле роботи, необхідно внести ще багато змін у більшості країн.
Якщо ж ми говоримо про робочий день політика, то в першу чергу важливо, чи це регіональний працівник або з Бундестагу. Однак у будь-якому разі робочий день починається дуже рано, особливо якщо є пленарне засідання. Майже кожного дня відбувається ціла низка зустрічей одна за одною, насамперед, з електоратом. Також політик займається збором потреб з виборчого округу і несе їх далі вище за ланкою. А ще інтерв’ю, запрошення, нетворкінг, прийняття рішень на його рівні. Часто робочий день триває допізна, по 12 годин, і на вихідних також. А в період виборів це просто 24/7. При цьому у політиків в більшості є родина, хоббі, для яких теж потрібно віднайти час. Тобто професія політика вимагає високого рівня тайм-менеджменту.
Фото – Steven Herrschaft
Як можуть приєднатися до політичного життя українці, які зараз живуть в німецьких містах? Це взагалі можливо?
Так, хоч зараз. Можна приєднатися як член партії з мінімальним вкладом, наприклад, 5 євро (вносити ідеї та підключати інших для реалізації) або бути супортером (тобто тією людиною, яку підключають до різних проєктів члени партії). Взагалі важливо розуміти, що політика будь-якого рівня – це великий нетворкінг, а також можливість впливу. Тому що тут є дуже багато контактів та зв’язків. Навіть якщо ви не станете великим політиком, ви отримаєте можливість побачити весь процес зсередини і віднайти якісь нові можливості для себе.
Також можна вже зараз писати листи, емейли та пропонувати різні ідеї. Тобто зайняти активну позицію. Комунікувати свої ідеї та пропозиції, замість критики в соцмережх. Брати участь в освітніх та цифрових проєктах. Ще й німецьку та англійську круто підтягнете! Тому я взагалі радо запрошую українців долучатися. Все відкрито, не варто боятися.
Ще можна відвідувати різні політичні збори, аби зрозуміти наскільки та чи інша партія відповідає вашим цінностям. Я обрала Volt, тому ця партія в першу чергу про ЄС, а ще ця партія також існує в Україні, а мені важливо не втрачати зв’язок з нею.
Крім того, політичну участь можна брати в неурядових організаціях та спільнотах. Можливості є навіть на різний рівень мови. Однак все це для тих, хто не хоче бути лише спостерігачем. Тим паче, що зараз в Європі постало питання збереження демократїї і нам всім необхідно відстояти ці цінності, бо зараз бачимо, що деякі лідери держав зазіхають на це.
Саме тому ти пішла у політику?
Так. Коли ти бачиш роботу політика зсередини, ти починаєш розуміти цю професію та її завдання з іншого боку. На жаль, більшість людей не розуміє цього процесу і як все функціонує.
Мар’яно, зараз у Німеччині серед політиків, які йдуть на вибори, багато іноземців. Через це все частіше лунають думки, що німці втрачають свою країну. Вони мають рацію? Або боятися нічого і це все логічний процес і зараз тут формується своєрідна “європейська Америка?”
Так, такі думки дійсно лунають. Тому і праві екстремісти зараз настільки популярні. І хоча в країні вже давно живуть іноземці, для багатьох німців старшого покоління це все одно щось незвичне, до чого потрібно призвичаїтися. Це можна зрозуміти, якщо знатися на німецькому менталітеті. Багатьом німцям важко зближуватися з новими людьми. А ще для них дуже важливі особисті кордони. Пам’ятаю, як я вперше приїхала знайомитися з батьком тоді ще майбутнього чоловіка-німця, і він простягнув руку для стискання не тільки мені, але й рідному синові! Я-то з родини, де родичі одразу і багато обіймаються. Пройшли роки, ніж батько мого чоловіка змінив своє відношення до цього і тепер при зустрічі зі мною, сином та онукою тепло обіймається. Отже, повертаючись до твого питання, деякі німці, особливо поважного віку, дійсно мають певні побоювання щодо майбутнього країни. Стосовно того, що німці втрачають німецьке… А що ми маємо на увазі, коли говоримо про німецьке?
Це культура, а також бізнес. Я нещодавно писала статтю на цю тему і знайшла статистику, що кожен п’ятий власник бізнесу в Німеччині має мігрантське походження.
Так, це факт. Тому ті, хто мають той острах перед майбутнім, вони тримаються за те, чого вже немає. Німеччина змінилася, це вже давно мульті-культі країна з великою кількістю мігрантів. В селах, можливо, по-іншому, однак в біль-менш великих містах, це вже давно так. Тому нам потрібно більше говорити публічно про цей страх майбутнього і не закривати на нього очі. Це потрібно для того, щоб сприйняти і зміцнити цю нову Німеччину. Країна не втрачена, вона існує ще й як, вона просто змінилася. Щоб зрозуміти і прийняти ці зміни, ми, мігранти, маємо донести, чому нас не варто боятися. Ми всі хочемо одного: Німеччина вже багато років і мій дім, і я бажаю Німеччині тільки розвитку, бо це автоматично покращить мій особистий рівень життя.
Фото – Steven Herrschaft
На момент сьогодні 24% населення Німеччині мають мігрантське походження. Це дійсно багато. Однак сучасна міграційна політика демонструє свою недосконалість і призводить до конфліктів на різних рівнях. Чи є можливість змінити систему та уникнути величезної кризи?
Як на мене існує дві можливості. Перша, це змінювати систему зсередини, тобто працюючи політиком. Однак це план на роки, тому що глобальні зміни в політиці неможливі швидко. Тому так часто здається, що політики взагалі нічого роблять: адже результат іноді можна побачити через тривалий час. Якщо люди розумітимуть це, вдасться уникнути багатьох коніліктів. І це потрібно для обох сторін. А ось ті зміни, які мають статися швидко, мають бути реалізовані поруч з системою, тобто населенням. Система важка, надто багато набудовано, і це точно потрібно змінювати, однак дуже важливо, як це буде реалізовано. Враховуючи мульнаціональність Німеччини, важливо не втратити толерантність і не заразитися екстремістськими ідеями.
Чим відрізняються політики в Німеччині та в Україні?
В Німеччині у політиків немає тієї емоційності, як в Україні. А ще вони більш стриманні та прагматичні. Також в них є острах публічного осуду, адже інститут репутації тут працює серйозніше.
Щоб ти порадила стосовно того,як почати розуміти німецьку політику буквально і між рядків?
Важливо, в першу чергу, розуміти політику як таку. Адже це про дорослість і відповідальність за своє власне життя, навіть якщо ти далекий від цієї професії. Ось наприклад, ми, українці довго не цікавилися політикою, і маємо тепер війну. А ще після перемоги України потрібна буде підтримка і партнери. Для цього потрібно розуміти, що таке політика взагалі, аби відчувати тенденції та правильно будувати мости. Читати між рядками в новинах та інтерв’ю. Спілкуватися з різними поколіннями. Бути відкритими до відповідей, які, можливо, не будуть подобатися. Не бути наївним та розширювати коло знайомств.
А яка у тебе мета власне у тебе, як у політика?
Для мене крім професійного інтересу, це ще й своєрідний челендж стосовно того, що я зі своєю історією та походженням, можу принести суспільству. Особливо зараз, коли в Україні відбувається повномасштабна війна, стало особливо зрозуміло, що зміни – це ми, а не якась абстрактна держава, і звичайна людина може зробити дуже багато.
Фото – Steven Herrschaft
