Моє перше фото у Франкфурті – з Пальменгартен. Маленька яскрава клумба, просто неба на початку березня торік. Кілометрові черги людей, які мерзнуть на пішохідному кордоні між Україною і Польщею, тікаючи від ракетних обстрілів і окупації. І раптом квіти.
Торік весна була рання і тепла. Зазвичай, говорять франкфуртці, вона холодна, нудна і йдуть дощі. Тієї весни здавалося, вулиці й палісадники Франкфурта потопають у квітах. На один тиждень довелося поїхати з міста, а коли повернулась, побачила, що пропустила пишне цвітіння троянд на вулиці до офісу. Все було, ніби “от-от” і раптом запізно. Та після троянд квітли інші, потім ще інші, нескінченна квіткова симфонія.
Баланс і надія
Цього року весна була типова франкфуртська, хоча перші крихітні хризантеми, на подив, розквітли в середині січня. Коли після місяців сірого неба і холодних дощів нарешті розквітли абрикоси і вишні, магнолії і сакури, в українській групі на Фейсбук запам’ятався допис. Мовляв, німці дивуються, що українки скрізь на вулицях фотографують квіти. Є в нас така традиція. В останні роки перед війною квітучі магнолії у ботсаду перетворилися мало не на лаштунки косплею з кімоно і сукнями “русалчин хвіст”.
Мовою символів
Зазираю у словник символів Джека Тресідера: “Квітка символізує потужний життєвий прорив. Вона – лаконічний символ природи, емблема одвічного кругообігу – народження, життя, смерті та знову відродження”. Юнгіанський психолог Роберт Джонсон спостеріг, що вогонь трансформації і квітка – це одне й те саме, містична єдність. Завдяки квітам ми відчуваємо, що у нашому буремному світі є дещо незмінне і це дарує надію. Квітка встановлює баланс між красою та жахом існування.
“Якщо в тебе є сад і бібліотека, ти ніколи не будеш нужденим”. Марк Тулій Цицерон
Психологиня-киянка, яка з березня живе у Німеччині, Катерина Файніна називає пристасть українок до квітів життєдайною і залюбки погоджується поміркувати чому.
Катерина Файніна, психологиня, арт-терапевтка
По-перше, ми фіксуємось на позитиві. “Таким чином ми знімаємо напругу, оновлюємося та енергетично заряджаємося. А в період повномасштабної війни нам усім вкрай необхідно фіксувати свою увагу на чомусь прекрасному. Бо як відомо, на що спрямована увага, туда йде й наша енергія”, – ділиться Катерина досвідом арт-терапевта.
“Дурні біжать, розумні уникають метушні. Розумні йдуть до саду”. Рабіндранат Тагор
По-друге, квіти застерігають нас від марнування життя. “Квіти символізують життя. Вони, як і люди, народжуються, живуть і вмирають. І за своє коротке життя встигають принести так багато радості від споглядання їх краси, крихкості і досконалості”, – продовжує психологиня. Вони нагадують, що життя не варто відкладати на потім. Саме зараз час іти до цілей, а не вигадувати більш сприятливі майбутні обставини.
“Коли квітка розпускається, вона показує нам свою красу. Якщо вона не цвіте, то вона вчить нас надії”. Чао Сю Чен
По-третє, квітка символізує здатність людини творити своє життя. Вирощена в саду чи оранжереї квітка стала символом доби Відродження і уособленням творчого потенціалу людини. “Коли я тільки евакуювалася з Києва у середині березня, я сама фотографувала дерева та квіти, – розповідає Катерина. – Кожне фото поповнювало колекцію моїх ресурсів, яку можна переглядати та ділитися нею. Звичайно, в мене був синдром уцілілої. Та я почула фразу: якщо ти у безпеці, а відчуваєш депресію та пригніченість, то тим самим живиш війну на тонкому енергетичному рівні. Після її глибокого усвідомлення я почала ділитися своїми світлинами з близькими та друзями, котрі знаходились в Україні та потребували моєї підтримки”.
Лише тільки здається, ніби щороку ми фотографуємо одне й те саме: квіти вишні, абрикоси, магнолії, бузку, півонії. Не буває двох однакових квіток і двох однакових весен. Українки це усвідомлюють чи не найясніше.
