Якби я могла голосувати за мера Франкфурта, я би обов’язково не прогавила свій шанс. Адже йдеться про право вибирати господаря Ратуші, управителя франкфуртського парламенту і уряду. Я би уважно вивчала програми кандидатів і розпитувала знайомих про їх політичні симпатії. І хоча я не маю права голосувати на виборах мера, на останні два “я би” обмежень немає.
А от право голосувати надано лише німцям та власникам паспортів ЄС, які прожили у Франкфурті щонайменше 6 тижнів. Це і низький поріг допуску, і високий. Паспорту Євросоюзу не має величезна кількість жителів Франкфурта, які живуть роками і десятиліттями у місті, працюють і сплачують податки до бюджету, але не мають права обирати, головним чином, хто й на що витрачатиме муніципальний бюджет.
Усе через гроші
Власне через гроші пролягає перший водорозділ виборчих симпатій. Правий електорат критикує лівих, мовляв, вони завжди розповідають, на які соціальні програми витратять мільйони євро, але не говорять про те, як ці мільйони створювати.
Це неправда – заперечує моя співрозмовниця, вона не симпатизує ні правим, ні лівим, бо голосує за Зелених. “Праві завжди критикують лівих за це, ніби ліві не вміють заробляти, а тільки витрачати. Це неправда, бо при владі ліві абсолютно компетентні й справляються з наповненням бюджету, утриманням соціальної рівноваги і програмами розвитку на перспективу”.
… та через мігрантів
Моя інша співрозмовниця до війни в Україні симпатизувала ультраправим, їй навіть подобалась AfD, Альтернатива для Німеччини, за те, що критикувала Меркель, яка відкрила Німеччину біженцям та прохачам притулку. “Тепер Франкфурт зовсім не такий чистий і безпечний, як був 20 років тому”– скрутно хитає головою. На початку двотисячних вона й сама приїхала на ПМЖ до Франкфурта з України, побравшись із німцем. Та українка розчарувалася в ультраправих через їхню позицію щодо війни в Україні. Вони закликали Шольца утримуватися від втягування Німеччини у війну. За риторикою альтернативщиків, “небезпечно принижувати велику державу”, а в Україні хай чинить, що знає.
Моя німецька співрозмовниця, фанатка чистоти і порядку, щодо зауважень про те, як біженці змінюють ошатність вулиць визнає: насправді уявлення про прийнятне і неприйнятне та комфортний рівень чистоти у німців та емігрантів різний. Та, розуміючи демографічну ситуацію у Німеччині, для неї краще, якщо податки до бюджету сплачуватимуть емігранти, аніж ніхто.
“Підтримувати ультраправих – це тупість”, – обурено каже інший співрозмовник, німець від народження. Він пояснює радикальні симпатії, насамперед на Сході Німеччини, незадовільними статками і браком освіченості, хоча його й дивує, що “AfD підтримують у східнонімецьких землях, які були під радянською окупацією”. Він також згадує нещодавні поліцейські рейди у Франкфурті та Гессені. Тоді заарештували прихильників правоекстремістського руху, які виношували плани збройного захоплення влади в Німеччині та фізичного знищення політичних лідерів-опонентів.
Haben Sie einen Porsche?
Українка, менеджер на фінансовому ринку, яка живе в Німеччині майже десять років каже, що голосувала б за Вільну демократичну партію Німеччини, FDP: “Знаєте, скільки я плачу податків, а ці гроші йдуть емігрантам. За полісом медичного страхування я отримую послуги того ж рівня, як і ті, хто копійчини до бюджету не заробив”. Вона критикує соціальні програми для малозабезпечених жителів Франкфурта, насамперед імігрантів і споживачів соціальних виплат.
“Знаєте як, насправді, розшифровується FDP, – сміється позитивно налаштована щодо емігрантів німкеня, прихильниця партії Зелених. – Формально це ліберальна партія. Але по суті – це партія власників Porsche, її так і називають. Їм байдуже екологія, вони обстоюють інтереси великих грошей.
Руйнівники міфів
Є дослідження, яке свідчить, щоб перемогти на виборах президента США, необхідно мати 100% впізнаваність на вулицях. Пробую перекласти методику на свій франкфуртский досвід. По всьому місту висять плакати кандидатів. Та в житті я бачила й пізнала двох. На карнавалі у Франкфурті, є й фотосвідчення. Янкі Пюрсун, кантидат від FDP, розслаблено виплясував на трибуні, ручкаючись з усіма навколо.
Майк Джозеф, кандидат від Соціал-демократичної партії Німеччини (SPD), їхав на карнавальному мобілі і вітав містян. Не бачила, чи жбурляв він цукерки у натовп, але справив враження. Перевіряю результати першого туру виборів – якась правда в дослідженні є. Майк Джозеф на другому місці з 24% голосів.
А на першому хто – Уве Беккер, CDU, Християнсько -демократичний союз Німеччини (ХДС) – 34,5%. Не сподівалася, Уве Беккере. Християнсько -демократичний союз Німеччини – консервативна та економічно ліберальна партія у правій половині політичного спектру.
На третьому місці – Мануела Ротманн, партія Зелених – 21,3%. Зелені втратили Франкфурт. Але шанси ще є – і для Зелених і для Майк Джозеф. Перемога Уве Беккера в десять процентів робить його не таким уже й недосяжним на другому турі виборів. Голосування відбудеться за три тижні. Зелені здебільшого підтримають Майка Йозефа. І тоді, може статись, і Зелені посилять свої позиції, що похитнулися, і дослідження, гляди, підтвердиться.
Та не для Янкі Пюрсуна, він на сьомій позиці із 2,8% голосів франкфуртців.
Народний кандидат
Після тройки лідерів, на четвертій позиції з підтримкою у 5,1% народний кандидат, водій трамваю Пітер Вірт, він же Bahnbabo. Не пригадаю де, та мимоволі, я таки не один раз бачила з екранів і моніторів, як атлетичний срібносивий Bahnbabo в темних окулярах виходить з-за керма трамваю і енергійно кидається робити силові атлетичні вправи просто на кінцевій зупинці трамваю. А ще він співає пісні, піднімає жартами настрій пасажирам, дуже позитивний і галантний. Виборці самі знімали і викладали роліки про Bahnbabo у мережу. Тож, трамвай – теж помітна виборча платформа.
За кого голосували німецькі українці
Мої співрозмовниці не голосували за жодного кандидата. Бо попри тривале проживання у Німеччині, маючи абсолютні можливості отримати німецький паспорт, так і не захотіли позбутися українського громадянства.
