8-го червня у приміщенні Villa Gründergeist відбудеться чергова дискусійна зустріч для українців, ініціаторкою яких є українська журналістка Юлія Карпінська. На цей раз темою стане обговорення вступу до ВНЗ у Німеччині: правила, особливості та можливості. Як і на попередніх зустрічах, серед спікерів – українці, які вже давно живуть у Німеччині, або ті, хто тільки приїхав, однак вже має корисний досвід, яким може поділитися з іншими.
Так, минулої зустрічі (27 квітня), темою якої була інтеграція дітей і підлітків, виступили Роксолана Рахлецька (директорка української суботньої школи “Сонце в долонях”), Валентина Єфімова (психологиня) та Ірина Худенко (волонтерка, організаторка заходів для дітей і дорослих, тренерка із танців, яка зараз працює вихователькою у німецькому дитячому садочку). Маючи різний досвід та тривалість життя у Німеччині, трьом спікеркам вдалося розглянути проблему з різних ракурсів. Проте дискусія є дискусією, тому гості не залишилися осторонь. Вони активно ставили запитання щодо власних реальних ситуацій, або просто розповідали про свій досвід. Більшість батьків об’єднувала єдина проблема: система освіти, а також підхід до виховання дітей в Німеччині, які суттєво відрізняються від українського.
Гаряча тема: Як допомогти дітям?
Наприклад, цікавим стало обговорення пункту про творчі предмети у школі, а також позашкільні творчі студії для дітей. Декілька українських матусь, які лише нещодавно приїхали до Німеччини, поскаржилися, що тут не надто серйозний підхід: все надто повільно, немає завдань, духу змагання. Через це здібності дітей розвиваються вкрай маленькими темпами. Втім, Роксолана Рахлецька, яка має більш, ніж 20-річний досвід життя у Німеччині, та багаторічний досвід керування школою і садочком у Франкфурті, пояснила німецький підхід у школах, який зводиться до того, щоб дитині, в першу чергу, було весело та комфортно під час занять, і якщо вона дійсно має здібності та бажання розвиватися – тоді вже потрібно йти до професійних репетиторів або у спеціалізовані школи.
Роксолана Рахлецька, директорка Української суботньої школи у Франкфурті/Фото – Colin Seebach
Ще одним важливим пунктом позашкільного розвитку дітей у Німеччині є різноманітні спільноти – Verein. Вони можуть бути спортивні, танцювальні, музикальні тощо. Про них під час дискусії детально розповів один із відвідувачів. Він поділився з іншими історією своїх дітей, для яких така спортивна спільнота стала рятівним кругом із депресивного стану, коли вони ще не досить гарно володіли німецькою мовою.
Спікерки дискусійної зустрічі/Фото – Colin Seebach
Фото – Colin Seebach
Дійсно, подібні “ферайни” відіграють досить важливу роль у Німеччині. Вони можуть бути як для дітей, так і для дорослих. Вступити може кожен, однак при виявленні особливого таланту можна отримати корисні контакти, перейти до професійних команд та навіть здобути грант на навчання у спеціалізованій освітній установі чи університеті. Подібні спільноти є майже у кожному містечку Німеччини.
Також під час дискусійної зустрічі разом з психологинею Валентиною Єфімовою розбирали питання щодо депресивного стану дітей, які вимагають у батьків повернення в Україну. Вони сумують за друзями, за тим, що могли вільно розуміти мову та спілкуватися, та не розуміють, що життя в їх рідних містах змінилося. Особливо це стосується дітей, яких батьки вивезли ще в перші тижні з початку повномасштабного вторгнення. Як їм пояснити, що вдома небезпечно?
Психологиня Валентина Єфімова/Фото – Colin Seebach
На думку психологині від дітей не варто приховувати реальність. Навпаки, потрібно бути максимально чесними з ними, особливо з підлітками. Можна навіть встановити додаток із сиренами на телефоні, і кожного разу, коли в Україні вночі або рано вранці лунатиме сповіщення про загрозу, будити дитину та пропонувати їй переміститися в коридор або ванну кімнату. Для діточок в Україні – це реальність, якої часто не розуміють діти, батьки яких вивезли їх майже одразу за кордон. Втім приховування реальності може тільки поглибити ситуацію та спровокувати негативні наслідки у майбутньому. Також важливо пам’ятати: для того, щоб дитина зберігала зв’язок з батьківщиною та у майбутньому або повернулася до України, або долучилася до її активної відбудови, необхідно, аби вона чітко розуміла, через що саме зараз проходять її однолітки, що саме відбувається в рідному місті. Одним словом – чесний діалог і регулярні щирі розмови, замість крику та злості на емоції та капризи дітей.
Було обговорено чимало інших важливих питань. Як це було, можна подивитися у відеозаписі тут.
Історія засновниці дискусійних зустрічей
Редакторка “Амаль, Франкфурт” запитала у засновниці дискусійних зустрічей, Юлії Карпінської, як з’явилася ідея проєкту, якою є його головна мета та якими є перші результати. Далі – пряма мова від Юлії.
Юлія Карпінська, засновниця дискусійних зустрічей у Франкфурті/Фото – Colin Seebach
“Ідея організувати дискусійні зустрічі виникла наприкінці минулого року. Я давно хотіла проводити щось подібне у Франкфурті, тому що мала відповідний досвід, мені це цікаво і ще відчувала, що у цьому є потреба. У Києві організовувала “Лекторіум” – цикли лекцій на різноманітну тематику. Запрошувала істориків, філософів, психологів і художників… Я розповіла про ідею проводити подібні лекційні зустрічі і у Франкфурті Олександрі Будницькій, але для висвітлення актуальніших тем: наприклад, інтеграції, вивчення мови та працевлаштування… Вона запропонувала формат дискусій, щоб усі мали змогу брати участь в обговоренні. Мені сподобалася пропозиція”.
“Наша мета – дати можливість українцям, які опинилися у Франкфурті через повномасштабне вторгнення Росії на територію України, бути почутими. Щоб вони відчули себе серед своїх людей, змогли поділитися переживаннями та проблемами, отримали відповіді на важливі для них запитання, відчули підтримку і те, що вони не самотні, мали можливість бути там, де їх розуміють та говорять рідною мовою. Усе це дуже важливо. Це надає можливість відчути себе як вдома. Такі зустрічі наповнюють силами, щоб продовжувати жити та долати усі труднощі, з якими кожний із нас стикається у Німеччині, не відчувати напруження через незнання мови, а отримати відповіді на питання зрозумілою мовою. Хотілося створити для українців саме безпечний та комфортний майданчик для обміну думками, отримання корисної та необхідної інформації”.
“Я дуже приємно вражена тим, що завжди приходять 60-70 людей, а іноді відповідно до теми дискусії і більше. Це свідчить про те, що такі зустрічі потрібні, що українцям важливо бути серед своїх людей і є потреба відвідувати подібні заходи, обмінюватися думками, знаннями та досвідом. Це надає мені сили та натхнення продовжувати організовувати та проводити дискусійні зустрічі. Для мене дуже важливим є зворотній зв’язок. Коли після дискусій люди підходять і кажуть, що їм усе сподобалося та було цікаво, пишуть потім слова подяки за цікаві теми та експертів, – це найбільше щастя для мене, бо подібне надихає та мотивує організовувати їх і надалі, підтверджує, що це потрібно, і люди це цінують”.
Коли відбудеться нова зустріч?
Спікерами наступної дискусійної зустрічі стануть Марина Хоружа (юристка, студентка факультету політології та соціології Франкфуртського університету імені Йоганна Вольфганга Гете, волонтерка) та Олег Добровікі (менеджер з логістики в Supply Chain, навчався в Technische Hochschule Mittelhessen на факультеті логістики). Разом з модераторкою вони розглянуть наступні питання:
☑️Як влаштована вища освіта у Німеччині?
☑️Найбільш затребувані спеціальності;
☑️Які вимоги щодо вступу до університетів?
☑️Стипендії та пільги для українських студентів у Німеччині;
☑️ З яким рівнем німецької мови можна навчатися в університетах?
☑️ Чи можливо перевестись до німецького вишу з українського?
Участь у дискусійній зустрічі безкоштовна, однак дуже бажана попередня реєстрація (потрібно оформити безкоштовний квиток).
Як і завжди, кожен з присутніх матиме змогу поставити запитання спікерам та розповісти про власний досвід щодо теми зустрічі. Адже саме це і є головною метою зустрічі – щира розмова та підтримка один одного.
🗓 Коли: 8 червня (субота)
🕔 Початок зустрічі: 17-00
📍 Де: Gärtnerweg 62, 60322 Frankfurt am Main
*
Фото на головній сторінці – Colin Seebach
