У Франкфурті відкривається перша галерея сучасного українського мистецтва

Einundneunzig galerie (Галерея 91) заснована у Франкфурті і присвячена сучасному українському мистецтву. Назва галереї невипадкова, адже саме в 91 році Україна здобула незалежність. В кооперації із українськими галереями, тут виставлятимуться скульптури, живопис, фото, відео- та аудіо роботи, а також інсталяції.

Einundneunzig galerie є неприбутковою ініциативою perspektiveukraine.ev та за підтримки Massif Central.

Місія проєкту – сприяти розвитку сучасного мистецтва та культури в Україні, а також діалогу між українською та німецькою мистецькими спільнотами. Закласти основу для сталого діалогу та співпраці в майбутньому. Таким чином, ініціатори проєкту мають намір надихнути франкфуртську аудиторію – особливо молоде покоління – на розмаїття та актуальність українського мистецтва. Для цього учасники проєкту вступають у партнерство з мистецькими закладами, університетами та школами.

Українське сучасне мистецтво у Франкфурті

ПОЧАТОК: ПЕРША ВИСТАВКА В ГАЛЕРЕЇ

Перша виставка “Затоплення” проходить у співпраці з відомою українською галереєю Assortment Room і демонструє роботи (живопис та відеоінсталяцію) Нікіти Кадана, одного з найвідоміших сучасних художників України. Відеоінсталяцію створено за допомоги Яреми Малащука, Романа Хімея, Юрія Іздрика та інших. Частину виставки також складають тексти Тараса Прохаська.

Ця виставка присвячена темі історичного геноциду на тлі нового, сучасного. Відправною точкою є Кривава неділя під час нацистської окупації Станіслав-Франківська, коли під час одного дня вбили від 6000 до 10000 єврейських жителів міста. Таким чином, виставка “Затоплення” є важливим жестом пам’яті про Голокост в Україні. Однак не тільки.

Виставка у Франкфурті відкриється на тлі теракту в Ізраїлі 7 жовтня, який вчинив ХАМАС, а також на тлі масового знищення мирного населення в секторі Газа.

Паралельно з цим Україна вже понад рік перебуває під повномасштабним вторгненням Росії, а Крим і Східні території анексовані вже протягом дев’яти років. Вже сталася кривава Буча, ексгумовано тіла закатованих в Ізюмі, а Маріуполь та Попасна майже повністю знищено. Отже, історичний геноцид перетікає в новий, сучасний.

Авторів та організаторів виставки не цікавить виправдання одного насильства іншим. Їх цікавить, перш за все, історична правда та її критичне осмислення.