Вимушене життя у чужій країні набуло для Микити Суслова неочікуваного повороту, коли він захопився важкою атлетикою. Всього за сім місяців хлопець пройшов шлях від початківця до чемпіона Німеччини. На національних змаганнях серед юніорів Микита посів перше місце у ваговій категорії до 61 кг. “Це талант! Дар божий”, – каже тренер юнака Стефан Георгієв. За понад 30 років занять важкою атлетикою він не зустрічав нікого, хто б демонстрував такий швидкий прогрес.
“Гадки не мав, що таке важка атлетика”
Микита Суслов – звичайний український школяр, який разом із матір’ю та двома молодшими братами виїхав до Німеччини, рятуючись від війни. Коли почалося повномасштабне російське вторгнення, йому було 14 років. Зараз Микиті вже 16, і він несподівано для себе будує спортивну кар’єру.
“Що було у моєму розумінні важка атлетика? Я думав, що це тренажери, паверліфтинг. Але коли я почав займатися з тренером, то зрозумів, що це є насправді. І мені дуже сподобалося”, – розповідає юнак.
До цього спорт був для Микити лише хобі: у рідній Одесі він займався воркаутом. Каже – просто хотів бути у гарній формі. Тепер хлопець професійно займається важкою атлетикою та мріє побити світовий рекорд.
Спорт як ліки від суму
До спортивного залу “KSV 1959 Langen e.V.” Микиту та його братів привела мама Олександра Лубінецька. Її метою було – знайти синам цікаве заняття та відволікти від сумних думок.
“Я зовсім не думала про якісь чемпіонати, спортивні досягнення. Я тільки хотіла, щоб у них не було багато вільного часу на те, щоб сумувати за своїми друзями, за школою, за тим життям. Хотіла, щоб вони чимось займались і відволікались”, – зазначає Олександра Лубінецька.
Виїзд до Німеччини став для хлопців великим випробуванням. Перші місяці сім’я жила в таборі для біженців, потім її пересилили до гуртожитку для шукачів захисту з України. Лише згодом Олександрі вдалося знайти квартиру в Лангені – містечку під Франкфуртом-на-Майні.
“Я їхала не кудись, я їхала від війни. Якщо би мені хтось сказав раніше, що я кудись поїду зі своєї країни з дітьми і буду десь жити – я би не повірила ніколи. Але для моїх дітей я хочу кращого, як і кожна мати. І я зрозуміла, що треба виїжджати. Тому що зараз їх час – вони повинні розвиватися, вони повинні жити повноцінним життям, а не сидіти у підвалі”, – каже жінка.
Ідея зі спортивним залом перевершила всі очікування: важкою атлетикою захопилася вся родина. Тренуються тепер разом – і мама, і сини.
“Здивувала ця сім’я”
Словосполучення “важка атлетика” часто лякає людей, зазначає тренер Стефан Георгієв. Але тільки не в цьому випадку: Олександра та її сини одразу погодилися спробувати себе в цьому виді спорту. Після пробних вправ тренер зголосився тренувати їх усіх.
“Мене здивувала ця сім’я: всі дуже здібні та мотивовані. А особливо Микита. Мені вистачило п’яти хвилин, щоб зрозуміти, який у нього величезний потенціал”, – каже Стефан Георгієв.
Окрім таланту, Микита має ще одну важливу рису – дисциплінованість. Він не пропустив ще жодного тренування, а вони у нього 5 разів на тиждень.
“Щоби бути гарним спортсменом, не треба бути фізично сильним, насамперед треба бути сильним психологічно. Микита саме такий. Він справжній чоловік”, – наголошує тренер.
“Хотів, щоб всі знали, що я українець”
Щоб потрапити на Чемпіонат Німеччини з важкої атлетики, Микита мав успішно виступити на змаганнях місцевого рівня. І він це зробив. Крок за кроком, хлопець пройшов усі етапи – і на кожному здобув перше місце.
Національні змагання, на які з’їхалися юні спортсмени з усієї Німеччини, проводилися 24-25 листопада в місті Родінгу (Баварія). У різних вікових і вагових категоріях за призові місця боролися 130 хлопців і дівчат.
“Коли я їхав на змагання, у мене було три мети. Перша – щоб мої рідні були щасливі, насамперед мама, тато, і я хотів довести, що я щось можу. Друга мета – це щоб всі дізналися про Україну, що я саме з України, і що у нас там дуже сильні люди. І третя мета – щоб якось це вплинуло на ставлення жителів цієї країни до українців”, – розповідає Микита Суслов.
Юнак виступав у ваговій категорії до 61 кг. У поштовху він підняв 91 кг, у ривку – 79 кг. Як результат – перше місце і звання чемпіона Німеччини з важкої атлетики серед юніорів.
“Ми здолали 400 км, щоб потрапити на ці змагання, там було багато людей. Але я знала, що Микита впорається: у нього немає страху, у нього сильний дух і сильний характер. І коли він пішов піднімати вагу, я йому вигукувала – “На характері!”, – згадує мама хлопця Олександра Лубінецька.
Що далі
Микита продовжує тренуватися та готується до нового спортивного сезону. Кожного буднього дня вранці – школа, ввечері – заняття з важкої атлетики. Хлопець каже: графік хоч і напружений, але тренування йому в радість. Рідні Микиту підтримують.
“Я не проти, щоб він займався спортом професійно. Я довіряю нашому тренеру, який не витискає насильно результат, а бережно, поступово до нього веде. Тому з цим тренером я відпущу дитину будь-куди – і на чемпіонат Європи, і на чемпіонат світу!”, – зазначає матір Микити.
Текст і фото – Вікторія Черникова-Берездецька
