Журналіст і військовий ЗСУ Артем Шевченко 22 жовтня представив на Книжковому ярмарку у Франкфурті власну книгу “Воєнна розвідка України у небі, на морі, і на землі”. Проект у жанрі документального дослідження реалізований спільно Міністерством культури та інформаційної політики, за участі Головного управління військової розвідки Міністерства оборони України й має рецензію керівника управління Кирила Буданова.
Книга військового журналіста, як і кінофільми, присвячені найбільш вагомим спецопераціям, що відбувались упродовж 2022-2023 рр. Історію бойових дій розповідають безпосередньо їх учасники. В Українському координаційному центрі у Франкфурті за участі української громади відбувся перегляд першого фільму з циклу. Його події описані у першому розділі книги – “Прорив над Азовсталь”. Модераторка події, журналістка “Амаль Франкфурт” Олена Іскоростенська, підготувала інтерв’ю з автором книги і фільмів Артемом Шевченком.
Про автора: Артем Шевченко став до лав ЗСУ із 1-го дня повномасштабного російського вторгнення. У званні майора, керує структурним підрозділом ГУР МО, відповідальним за інформаційну безпеку і комунікації. У березні 2022 р. брав участь в обороні Києва на 51-у кілометрі Житомирської траси, між селами Мотижин і Копилів. Із травня до серпня 2022 служив на Харківщині в складі диверсійних груп.
О.І.: Артеме, було надзвичайно складно обрати лише один фільм з-поміж чотирьох документальних стрічок про спецоперації ГУР МО. І все ж таки ми зупинилися на фільмі “Прорив над Азовсталь”, який оповідає про першу з серії спецоперацій поза межами можливого і очікуваного.
А.Ш.: Документальна кінохроніка “Прорив над Азовсталь” розповідає про події березня, квітня і травня 22-го року. Хронологічно це була перша спецоперація, й тоді сили ворога були найчисельнішими. Він ще по-справжньому не відчув міць українських сил оборони й захисту, хоча й змушений був наприкінці березня залишити Київщину, Чернігівщину та Сумщину.
Найтяжче протягом перших місяців війни, безумовно, було у Маріуполі, й я пізніше поясню, чому. Ви знайдете у фільмі свідчення, чому виникла ідея неймовірної операції, яка спершу здавалася нереальною. Завдяки досягнутому успіху силам оборони вдалося більш, ніж на місяць продовжити роботу героїчних захисників Маріуполя. І це мало величезне тактичне і стратегічне значення, адже вдалося затримати ворога й не допустити його швидкого розгортання в напрямку на північ від Маріуполя й до Запорізької області. Попри падіння Маріуполя, який ми безумовно повернемо, це була перша велика ризикована й успішна операція, у підсумку якої вдалося нанести колосальні втрати ворогові й скувати його сили.
Презентація на Франкфуртському книжковому ярмарку
О.І.: Військові льотчики, герої вашої стрічки “Прорив над Азовсталь”, неймовірні. Вони не виглядають як кліше-герої супербойовиків, але те, що вони здійснили перевершує будь-які уявлення про можливе і неможливе. Чи могли б ви передати їм низький уклін, слова щирої вдячності й захоплення?
А.Ш.: Обов’язково це зроблю. Ми підтримуємо досить тісні відносини, особливо з Євгеном Соловйовим, який отримав взимку 2022 р. звання Героя України, бо лише за кілька тижнів після польотів на Азовсталь, він літав на острів Зміїний. За сукупністю участі у цих двох операціях на День збройних сил України в грудні 2020р. він отримав звання Героя та орден “Золота зірка”. Разом ми презентували англійську версію фільму “Битва за острів Зміїний” у Бухаресті на першій міжнародній Чорноморський безпекової конференції. Спецоперація у Чорному морі для румунів не просто близька, вони відчувають розвиток подій безпосередньо на собі. Україну захищає потужне покоління надзвичайно кваліфікованих молодих пілотів і в лавах армійської авіації, і вертолітників, які входять до складу Сухопутних військ.
Армія міцнішає з кожним днем
О.І.: Впродовж мирних років, і впродовж попереднього десятиліття ми й не знали, наскільки крута військов розвідка в Україні. Як вдалось досягти такого рівня?
А.Ш.: Україна чинить спротив російській агресії з 2014р. Це не могло не дати результатів, які ми спостерігаємо зараз. Велика кількість людей пройшли через війну, яка до лютого 2022 р. юридично називалася “антитерористична операція”, а потім “операція об’єднаних сил”. Багато досвіду накопичилося у бійців, у оборонних структур, зокрема, й у такої потужної структури, як Головне управління розвідки Міністерства оборони України. Вона розвивається, як і все українське військо. До служби приходять дедалі більше фахових людей, здатних розробляти, планувати і проводити абсолютно різноманітні операції, зокрема, такі відчайдушні й ризиковані, які ми бачили. Безумовно, у співпраці з іншими військовослужбовцями.
Нічого не було б без пілотів Армійської авіації сухопутних військ. Вони пілотують в таких умовах, на таких режимах і висотах, що багато хто з іноземних колег ніколи б не зробив цього. Вправність наших пілотів виходить за межі, встановлені авіаційними нормативами, але без того, щоб піти на ризик, ми не долетіли б до окупованого Маріуполя, не змогли б забрати жодного пораненого чи привезти туди підкріплення, боєприпаси, й засоби зв’язку. Саме тому вони йдуть на свідомий ризик, але цей ризик прорахований. Він спричинений не емоційним сплескомі, а грунтується на якісних розрахунках маршрутів, якісно зібраних розвідувальних даних. Це, безумовно, героїчна професійна робота українських військовослужбовців у даному разі військовової авіації і військової розвідки, бортових стрільців. Завдяки спільній роботі виходить досягати таких результатів.
Наша армія міцнішає з кожним днем, готуються різні частини і бригади, різні складові сектору оборони і безпеки України. Безумовно, за підтримки наших західних партнерів. Велике спасибі їм за це, без них було б набагато гірше.
О.І.: Артеме, ви безпосередньо брали участь у деокупації Харкова, як це вплинуло на результат вашої журналістської роботи?
А.Ш.: Робити третій фільм про Харківський контрнаступ мені було порівняно легше, бо я був на тій ділянці. Не у складі основного бойового підрозділу ГУР МО “Кракен”, а у складі групи, яка долучилася до контрнаступу у форматі диверсійних дій. Результати тієї роботи можна побачити у фільмі, зокрема, в епізоді з російським полоненим диверсантом, морським десантником.
Харківська наступальна операція вересня 2022 р. є для нас найбільш блискучою на даний момент з точки зору результативності. Всім силам оборони і безпеки, зокрема, і ГУР МО вдалося зробити так, що противник посипався. Ми змінили фронт з точки зору того, яких ми завдали противнику втрат, скільки землі ми повернули, скільки взяли трофеїв на полі бою, Харків на даний час – це найяскравіший військовий успіх. Нам вдалося відкинути ворога й звільнити фактично всю територію Харківської області. Нажаль, зараз нажаль зараз набагато тяжче на фронті, але Перемоги будуть. Усі заради цього служимо і працюємо.
Презентація в Українському координаційному центрі у Франкфурті
О.І.: Четвертий фільм і відповідно четверта частина книги називається “Збиті льотчики Росії”. Де локалізовані події, про які йдеться?
А.Ш.: Йдеться про те, як ми скидали ворога з нашого неба. Про історії наших льотчиків, насамперед. Завдяки їм ми захистили українське небо. Ворог хотів отримати спочатку перевагу, а потім і панування в небі. Тоді б російські льотчики могли б спокійно літати над нашими містами, не боячись що їх зіб’ють знизу. Вони прагли з повітря нищити укріплення на землі, абсолютно не рахуючись з життями мирних мешканців.
Фільм і відповідний розділ у книзі присвячені тому, як їм не вдалося це робити в Україні в цілому, тому що вистояла система протиповітряної оборони, тому що льотчики бойової авіації збивали їх, змушували відмовлятися від виконання завдань у небі України. Ми не надали ворогу запанувати в небі, бо інакше те саме, що з Маріуполем, ворог зробив би і з Києвом, з іншими українськими містами.
Чимало молодих пілотів проходять зараз підготовку з пілотування західної авіаційної техніки. Це те, що дозволить нам потіснити ворога ще далі з нашого неба. Фактично з березня він не залітає в контрольований нашими проти повітряними системами небесний простір. Проте він діє в небі над окупованою територією, і з території Росії завдає страшні ракетні удари, що періодично досягають своїх цілей. Ці книжки і фільми розповідають про українських фахівців і людей такого рівня, що вони вселяють віру в те що з ними ми обов’язково переможемо.
Ми також показуємо портрети льотчиків ворога, як брали їх в полон, як обмінювали потім. Нам вдалося трьох ворожих льотчиків, старших російських офіцерів, обміняти на 45 захисників Азовсталі у пропорції 1 до 15. Ці складні переговори також проводить воєнна розвідка, тому що Підрозділ з питань поводження з військовополоненими перебуває у структурі ГУР МО. Ці перемовини складні, виснажливі, хитрі, вимагають не розкривати всіх козирів, фактично грати в такий психологічний покер, щоб отримати якомога більше своїх полонених в обмін на ворожих. Нам потрібні цінні російські військові полонені, яких можна обміняти на велику кількість захисників, зокрема, “Азовсталі”.
Зустріч з головою Українського координаційного центру у Франкфурті Вікторією фон Розен
О.І.: Учасники спецоперацій, яких ви показуєте у документальних фільмах і про яких розповідаєте в книзі, вражають своєю неймовірною сміливістю й готовністю ризикувати. Як їм вдається підтримувати такий надзвичайно високий моральний стан?
А.Ш.: У силах оборони і безпеки багато різних людей за фахом, за професійними навичками, за психологію – хтось готовий більше ризикувати, хтось ні. Але базовим, що підтримує їхню готовності ризикувати й абсолютно свідомо йти на завдання, є чітке розуміння, що ми ведемо праведну війну. Це те, чому агресор нас ніколи не переможе. Зайдіть на Youtube канал ГУР МО, послухайте радіоперехвати розмов росіян з їхніми товаришами або родичами. Вони демонструють внутрішній психологічний стан, ворог не знає, за що воює.
Кожен з наших бійців знає, бо він на своїй землі. На його землю вдерлися, в його місто, в село, в родину. Його хочуть окупувати, стерти ідентичність, взяти по суті в рабство або знищити як вільну людину. Є проблема, що люди не вічні, вони вмирають, зазнають поранень, і на заміну хтось мусить прийти. Це все робить українських воїнів готовими на ризик: і пілотів, і спецпризначенців, і розвідників. Ми ведемо війну за усіма міжнародними законами. За усіма релігійними, хто б яку релігію не сповідував, ми ведемо праведну справедливу війну, якою захищаємо свою землю, народ і сім’ї від загарбників. Це ворогу доводиться вигадувати ідіотські смислові конструкції, в які іноді зовсім багато хто з них не вірить.
Саме тому ми тримаємося і досягаємо перемог. Саме тому нам допомагають наші союзники, бо вони бачать, що ми на стороні світла. Вони бачать, що ми досягаємо результатів попри неспівмірну перевагу ворога і за територією, і за кількістю збройних сил. Ми переганяємо ворога навіть у таких, здавалося би, безвихідних ситуаціях, яка була у Маріуполі. Нам вдається досягати результатів зухвалими діями – робити те, що неможливо, але треба. Тому всі наші західні союзники готові ризикувати і допомагати.
У книжці “Воєнна розвідка України у небі, на морі, і на землі” є чимало таких унікальних історій. Ми презентували видання на Франкфуртському книжковому українською та англійською мовами. І безумовно, треба працювати над перекладами іспанською й німецькою.
