Справжнє старе місто
Якщо ви закохані в середньовічні фахверки і ренесансні палаци, а ваші очі втішаються, спостерігаючи зелені річкові береги, ви обов’язково полюбите старе місто Хехст у Франкфурті. До 1928 року місто було самостійне і мало поважну географічну локалізацію у назві – Хехст-на-Майні. Мало свій порт, а колись і митницю, було важливим промисловим центром, слугувало єпископською резиденцією, мало театри і кабаре. Кабаре, до речі, збереглося. І музей фарфорової мануфактури теж.
Понад тисячолітня історія міста була сповнена героїчних протистоянь, поразок і перемог, перш ніж Хехст став віддаленим франкфуртським районом приблизно за 8 км на захід від Центрального вокзалу. Що залишилося Хехстові – то це унікальне розташування на пагорбі на правому березі Майна на висоті 100 м над рівнем моря. Звідси й назва Хехст (Найвищий), усе в цьому місці відбувалося на найвищому рівні. Та й тепер місто височіє над Майном там, де зливаються річки Нідда і Майн. Збігаючи до ріки, берег різко уривається до води метрів на десять.
Усі люблять Хехст
Давні племена селилися на високому плато ще з часів неоліту. Коли прийшли Римляни, то звели на висоті Римський форт. Та римлян потіснили, форт зруйнували й поселення теж занепало. Тож офіційно Франконське село Хостат уперше згадується у 8 столітті. Відтоді і до початку 19 століття – понад 1000 років Хехст належав Курмайнцу, тобто території архієпископа Майнца.
Правителі Майнца звели у Хехсті митний замок для збору мита з подорожувальників і торгових судів на Майні. Навколо замку стало й село зростати. Аж нарешті в 1355 р. імператор Карл IV надав селу Хойстен міські права, а також право влаштовувати базари. Митні надходження з Хехсту були важливим джерелом доходу не лише для містечка, але й для Майнца. Та Франкфуртові не подобалось ані платити, ані посилення позицій Майнца. Так Хехст опинився між двома вогнями. 1396 р. франкфуртське військо зруйнувало і місто, і замок у Хехсті.
Від зруйнованого готичного замку до наших днів збереглася вціліла лише вежа, і склепінчастий підвал. У вежі на свята дзвонять дзвони, а під склепіннями щороку відбуваються джазові концерті.
Історичне старе місто не змінилось
Невдовзі після руйнування місто відбудували. Якщо порівнювати сучасні й середньовічні карти, старе місто у Хехсті майже те саме. Структура старого міста практично не змінилася. Найстаріша будівля – каролінгська церква Юстина Justinuskirche 9 ст. є однією з найстаріших церков у Німеччині. І церква і Замки пережили дві величезні пожежі у місті й Тридцятилітню війну. Загалом понад 400 будівель у Хехсті старші за 100 років. Фахверкові будинки історичного міста утворюють найбільший фахверковий ансамбль у Франкфурті.
Кілька десятиліть тому вік давався взнаки. Та Асоціація мешканців Старого міста Хехст відбудувала будинки. Серед них – заїжджий двір і ресторація “Карп” (Der Karpfen) на Шлоссплац, а також знаменитий трактир “Голденер Адлер”. Зі своєї бутності портовим містом Хехст відомий своєю гостинністю. Художник Альбрехт Дюрер згадує Карпа в Щоденнику своєї подорожі до Нідерландів, а Гете в «Поезії і правді». Та зараз у Хехсті немає промислового порту, і Карп став житловим будинком. А “Голден Адлер” у вихідні сповнений відвідувачів. Якщо ви хочете уникнути натовпу, оберіть ресторан не на Замковій площі, а у дворі Старого замку з видом терасу і Майн.
Замки Хехста
Білосніжний Старий замок у Хехсті з вежею, що нагадує маяк, оточений кам’яним фортечним муром був збудований між 14 і 16 століттями. Відколи архієпископа Дітера фон Ізенбурга повалили і вигнали з Майнца, замок слугував за єпископську резиденцію. Щороку з середини червня впродовж чотирьох тижнів у Замку Хехст триває фестиваль. Зазвичай в програмі – фестиваль старого міста, фестиваль на березі Майна, джазовий фестиваль у замку та великий заключний феєрверк.
Є у Хехсті й Новий замок, не набагато молодший за Старий. Достовірних даних про нього бракує через прогалини в документації. Та достеменно відомо, що він був побудований у 16 ст. як дворянський будинок у стилі Ренесанс. Та пізніше в ньому жили і французи, і американці. Коли армія Наполеона окупувала Хехст, замок конфіскували та облаштували у ньому офіцерську їдальню. А після Другої світової війни американські окупаційні сили конфіскували обидві частини замку: і Старий і Новий.
Нарешті 1961 р. Старий замок, двір, терасу та притінені паркові алеї у рові відкрили для відвідувачів. Новий замок зараз відкритий для оренди під заходи з висококласною кухнею та культурною програмою.
Від порту лишився пором
Хехст увійшов до складу Франкфурта у 1928 р. та до 1982 р. через річковий порт на Майні Höchster Hafen перевозили деревину і вугілля для потреб меблевої промисловості та роботи електростанції. Тепер поромна переправа Хехста перевозить лише пішоходів та велосипедистів у Шванхайм і назад. І це теж багатовікова традиція: поромне сполучення між двома містами існувало з 17 століття.
Легенда про біле колесо на гербі Хехста
На знак причетності до великих подій на гербі Хехста зображено так зване колесо Майнца – біле колесо воза на червоному.
Існує декілька тлумачень цього символу. Але найбільш зворушливе зі збірки “Німецькі саги” братів Грімм. Тож був колись єпископ Віллегіс. За легендою, він був сином майстра, який виробляв дерев’яні колеса для возів. «1009 року Віллегіс, благочестивий і вчений чоловік, був обраний єпископом Майнца; але він був низького, бідного походження, і батько його був майстром. Шляхетні лорди ненавиділи його, і бажаючи принизити, малювали крейдою колеса на стінах та дверях архієпископського замку. Благочестивий єпископ відреагував на глузування тим, що покликав художника і наказав навести білою фарбою колеса на червоних стінах” і написати віршик, мовляв нехай кожен завжди пам’ятає, звідки прийшов і куди прямує. Та науковці запевняють, що герби з’явилися лише в 12 ст. Тож версія гарна, але сумнівна, й інші тлумачення пов’язують колесо з біблійним символом колесниці.
Фотогалерея Хехста
Фото: Олена-Іскоростенська, редакторка Амаль Франкфурт