Дослідники вперше секвенували геном композитора Людвіга Ван Бетховена. Висновки надають інформацію про справжню причину смерті композитора. Біографії генія тепер мають бути переписані з кількох причин, йдеться у сьогоднішній статті Frankfurter Allgemeine Zeitung.
Людвіг ван Бетховен більшу частину життя пролежав хворим. У віці 27 років композитор відчув перші обмеження слуху, він страждав від шуму у вухах. Приблизно через двадцять років Бетховен повністю оглух, що ускладнило його роботу композитором і звело практично нанівець виступи як піаніст і диригента.
Бетховен також потерпав від незрозумілих шлунково-кишкових захворювань, які виявлялися у болючих коліках та тривалій діареї. В останні роки його життя сучасники описували зміну кольору його обличчя, що вказувало на жовтяницю або інше захворювання печінки. З медичного погляду історія життя Бетховена – це історія страждань.
Посмертне вибачення
У майже 32-річному віці композитор був на межі самогубства. «Гейлігенштадтський заповіт» від жовтня 1802 року, який було знайдено лише після його смерті, розповідає не лише про муки хвороби, а й про рішення вирвати з неминучого болю час для творчого життя і мистецтва. У цьому документі Бетховен висловив бажання, щоб лікар Йоганн Адам Шмідт посмертно опублікував його історію хвороби, щоб пояснити свою зверхню, часто людиноненависницьку поведінку.
Шмідт помер 1809 року, за вісімнадцять років до Бетховена. В наступні роки композитор усно підтвердив, що зробить своє тіло доступним для медицини, щоб допомогти людям, які страждали від хвороб, подібних до його. Через день після смерті композитора 27 березня 1827 року розтин тіла здійснив у Відні лікар Йоганн Вагнер. У медичному звіті відзначаються атрофовані та мієлінізовані слухові нерви, патологія сонних артерій та печінки.
Тож, як підтвердили кілька комітетів з етики, не буде порушенням особистих прав померлої людини, коли 33 науковці публікують результати першого секвенування геному Бетховена в спеціалізованому журналі «Current Biology». Мальте Бекер, директор Будинку Бетховена в Бонні, високо оцінює результати дослідження: «Завдяки отриманим даним буде відкрито новий розділ для майбутніх досліджень Бетховена. Цей проект не про творчий дух Бетховена, а про його генетику. Бетховен виявляється настільки ж захоплюючим із суто біологічної точки зору, як і у своїй творчості».
Волосся Бетховена
У 19 столітті волосся відомих людей, оправлені в медальйони, було прийнято носити на згадку та передавати своїм близьким. Якщо вірити повідомленню Герхарда фон Брейнінга, сина друга дитинства Бетховена – Стефана фон Брейнінга, то 29 березня вони з батьком пішли у жалобну квартиру і хотіли взяти на згадку пасмо з голови Бетховена, та виявили, що чужі руки вже відрізали усе волосся».
Культ локонів дав свої плоди сьогодні: вченим із кількох інститутів Німеччини, Великобританії, США, Австралії, Бельгії, Австрії та Естонії вдалося реконструювати генетичний матеріал музиканта. «Спочатку найскладніше було ідентифікувати волосся, яке насправді належало Бетховену», — пояснює Йоханнес Краузе, відповідальний за реконструкцію геному в Інституті еволюційної антропології Макса Планка в Лейпцигу.
«У нас було вісім зразків, які, ймовірно, належать Бетховену. Однак лабораторія показала, що один із них походить від іншого чоловіка, один — від жінки, а третій не зберіг ДНК». Зразок волосся, що нині перебуває в колекції Кевіна Брауна, члена Американського товариства Бетховена, піаністу Антону Хальму подарував сам Бетховен у квітні 1826 року зі словами: «Це моє волосся!» Завиток у боннському будинку, де народився Бетховен, теж справжній. Команді Краузе вдалося секвенувати повний геном.
Тепер геном розкриває дещо про історію хвороби композитора. Вчені встановили схильність композитора до захворювань печінки, що разом з історично підтвердженим фактом регулярного вживання алкоголю могло спричинити цироз печінки. Вчені також виявили сліди гепатиту В.
Бетховен не помер від отруєння свинцем
Теза про те, що Бетховен помер від хронічного отруєння свинцем внаслідок тривалого вживання фальсифікованого вина, тепер не обговорюється. Версія ґрунтувалася на високому вмісті свинцю у зразку волосся, який тепер був кваліфікований як недостовірний. Справжні зразки не підтвердили отруєння.
Не підтвердилася і теорія, що втрата Бетховеном слуху була викликана генетичним захворюванням. Відповідно до сучасних знань, гени композитора не винні у ранній глухоті композитора. Однак, як наголошують вчені, немає впевненості, що в майбутньому не будуть виявлені гени глухоти, невідомі нині. Те саме стосується і шлунково-кишкових розладів Бетховена: генетична схильність в даний час не може бути точно визначена.
Бетховен не був “темношкірим”
250 років триває суперечка про колір шкіри Бетховена. Композитор носив прізвисько “Спаньол”, ймовірно, через свій смаглявий колір обличчя. Щоб довести, що Бетховен має афроамериканське коріння, поп-зірка Роберто Бланко півтора роки тому у відеоролику попросив мера Відня провести ексгумацію музиканта. «Бʼюся об заклад, що Бетховен більше був схожий на мене, ніж на вас, пане мер!» Але гени доводять: 99 відсотків предків Бетховена походять із Західної та Центральної Європи. Таким чином, твердження, що Бетховен був «чорним», можна вважати спростованим.
Хто був батьком Бетховена
Але геном композитора ставить нову загадку: з біологічної погляду Бетховен не був нащадком Бетховенів по чоловічій лінії. «Ми проаналізували Y-хромосоми п’яти членів сім’ї ван Бетховенів, які нині живуть, — пояснює Краузе. «Їх Y-хромосома доводить спорідненість, вони «справжні Бетховени». А от геном композитора відрізняється занадто сильно. “Людвіг ван Бетховен не пов’язаний з ними прямим родством. Однак ми не можемо сказати – сам Бетховен, чи його батько, дід чи прапрадід були дитиною позашлюбного зв’язку».
«Сім’я Бетховена, напевно, розчарована результатом, — каже Краузе. Але це особливо нічого не змінює. Вони не біологічні, але все ж таки родичі композитора.” З суто юридичної погляду родовід підтверджується свідченням про хрещення, а от свідоцтво про хрещення отця Бетховена Йоганна не може бути знайдене. Людвіг ван Бетховен неодноразово ставив під сумнів справжність своєї похресної посвідки. До сорока років він думав, що народився 1772, а не 1770 року.
Результати дослідження до певної міри пояснюють зневагу Людвіга ван Бетховена до його номінального батька, тенора Йоганна ван Бетховена. Композитор називав його жорстоким п’яницею. У словниках Брокгауза (до п’ятого видання) і Файоля Людвіг ван Бетховен вже за життя вважався позашлюбним сином короля Пруссії Фрідріха Вільгельма II. Бетховен знав про це, та не замовляв жодних виправлень.
