Мозель – це солодке, трохи терпке, з голочками і пʼянким ароматом слово. З вогниками сонця скрізь – у солом’яно-бурштиновому вині, на поверхні синьо-срібної ріки, і у крапельках дощу на листі винограду. Одна із тих ідилій, що викликає нестерпне бажання зректися метушні і знайти своє щастя тут, у долині Мозеля. Увійти в один ритм із природою, що пробуджує перші крихітні листочки на виноградній лозі, а пізніше наливає грона солодким соком і довіряє їх рукам виноградарів. Із покоління в покоління вони сповідують самі і передають у спадок цей культ служіння виноградній лозі і перетворення соку на всесвітньо відоме вино.
Редакторка “Амаль.Франкфурт” Олена Іскоростенська здійснила подорож долиною Мозеля до її самого серця – комуни Енкірх поблизу міста Трабен-Трарбах і познайомилась з родиною виноградарів, які ведуть свою династію із 1649 року.
Династія виноробів
Дітмар Нідерсберг живе на виноградній фермі з дружиною Тіною і дітьми у будинку, що отримав у спадок від батька. Його родина так само, як інші покоління Нідерсбергів вирощує рислінг на крутих схилах і виробляє вино. “Винарня тут з 1649 року. Принаймі такий вік підтверджений документами”, – розповідає Тіна, частуючи мене дивовижно кришталевим і ароматним виноградним соком. Він настільки солодкий від природи, що господиня запитує, чи не хотіла б я розбавити його водою.
Та найпевніше, перетворювати виноград на вино Нідерсберги почали ще раніше, адже історично Енкірх завдячує своєю появою римлянам, які прийшли на береги Мозеля і навчили виноробству місцеве населення. Тільки всі покоління до Дітмара виробляли вино у бочках, відвозили його до великих міст, і там інші компанії розливали його у пляшки. Дітмар почав виробляти вино у пляшках. Так у підвалі господарства з’явилася лінія розливу вина і стелажі з готовими напоями під власним брендом: вином, грапою, бренді і лікером з айви власного виробництва.
“На тиждень ми розливаємо 5-6 тисяч літрів вина. Закорковуємо, наклеюємо етикетки і поповнюємо запаси в очікуванні покупців, які приїдуть купити кілька пляшок або ящиків. В сезон із квітня до кінця жовтня туристи купують напої прямо з підвалів господарства. Та здебільшого ми відправляємо вино клієнтам додому з сервісом доставки”, – Дітмар ненадовго робить перерву в роботі, щоб відповісти на мої питання.
Вино продаються впродовж року. Головні замовники – це приватні особи. Але також буває, що вино закуповують великі компанії, що спеціалізуються на продажу вина, та продають його під власною торговою маркою. Частина вина, виробленого в Мозелі, експортується до Нідерландів або Бельгії, але більшість залишається в Німеччині.
Супер-сила Мозеля
Долина Мозеля пролягає від уславлених красою Кобленца – з одного боку й аж до Трира – з іншого. Енкірх знаходиться посередині. Від Великодня і до кінця жовтня тут багато туристів. Здебільшого – самі німці, але також гості з Голландії і Бельгії, дістатися Енкірха для них – лише 2 години на авто. До Люксембурга звідси – одна година. Деякі мешканці Енкірха їздять на роботу до Люксембурга вранці і повертаються ввечері. Тож і для туристів цей шлях – звичний. Бувають відвідувачі з Франції, але їх небагато.
“Що приваблює туристів – це схили з виноградом, ландшафти виглядають неймовірно, – пишається Тіна. – Але це також і складно обробляти виноградники на схилах. Тому вино з тутешнього винограду коштує 6-7 євро за пляшку з рук виробника. Не кожен хоче платити таку високу ціну. Втім мозельське купують і німці, і бельгійці з голландцями, й американці. Більшість людей спеціально приїзжають наприкінці сезону, знайомитися з новими винами”.
Рислінг – це традиційний сорт винограда для мозельської долини. Справжнім смаком і ароматом рислінг наповнюється лише в цьому регіоні. “Ніде в світі неможливо скуштувати такий особливий рислінг, як тут у Мозелі. Це поєднання сланцевих ґрунтів і клімату – унікальне в усьому світі”, – зауважує Дітмар, перш ніж поділитися порадою, що і де обов’язково скуштувати.
“Скуштуйте насамперед вино з рислінгу – сухе, напівсолодке або солодке. Всі ці три смаки – це чудове вино, яке поєднується з більшістю страв. Загалом у регіоні ми вирощуємо десять сортів винограду, виробляємо також червоне вино й інші сорти білого. Та саме солодкі вина з рислінгу знають і люблять в усьому світі, особливо в Азії, вони обожнюють солодкий німецький рислінг з Мозеля. Також наприкінці сезону є особливий період, коли виноградний сік ферментується у вино, в ньому мало алкоголю, більше солодкого смаку завдяки фруктовому цукру. Це дуже особливе вино, ми називаємо його у Німеччині Федальвайзе. Це ще не вино і вже не сік, і це надзвичайно смачно”, – не без гордості говорить винороб.
Вино з рук виробника
Часто поціновувачи приїжджають у Мозель зі спеціальними турами, щоби знайти своє особливе вино. Вони знайомляться з виноробами, дегустують і обирають те, що смакує їм найбільше. “Та навіть якщо ви не вибрались до регіону, можете замовити ящик на шість пляшок і провести чудовий день з друзями, куштуючи різне вино. – радить Дітмар. – Коли ви знайдете своє улюблене, можете замовити більшу партію. Це не складно. Усі три види рислінга можна зберігати впродовж 3-7 чи й 10 років і насолоджуватись. Більшість виробників мають онлайн-магазини, і можна замовити одну пляшку чи сотню, й компанії з доставки доправлять вино прямо до вас додому”.
У супермаркетах здебільшого продається вино від дуже великих постачальників, які насправді не мають власних виноградників. Вони купують сік або вино від багатьох виробників і змішують його. 60-70% німецького вина продають саме ці компанії, забезпечуючи супермаркети потрібними великими об’ємами. “Інколи для покупця простіше раз на тиждень піти до супермаркета купити хліб, пляшку молока, інші продукти на тиждень, і тоді купити одну-дві-три пляшки вина. Це простіше для більшості людей. – визнає Дітмар. – Але, коли ти їдеш до винного регіону, ти можеш скуштувати багато різного вина і знайти особливе. Ось за цим люди їдуть до нас.
Якщо вже вони вподобали вино, то найчастіше купують його впродовж всього життя. Діти вчаться від батьків, що вино з винного господарства – особливе, воно краще за вино з супермаркету. Дуже часто ця любов до саме цього вина передається через покоління: ставши дорослими, діти купують вино на тому ж господарстві, де купували батьки, зроблене наступним поколінням виноробів. Заради цього ми й продаємо вино”.
Сезон фестивалів
Від Великодня до кінця листопада Мозель приваблює не лише ландшафтами і винами. Кожне село протягом сезону проводить від трьох до пʼяти винних фестивалів, розповідає Тіна. Кожне село обирає на сезон винну принцесу і винного принца з місцевої молоді. Ще кілька років тому обов’язковою умовою конкурсу було, щоб принц і принцеса походили з сімей виноробів. Але зараз молоді у винних господарствах усе менше. Тепер для того, щоб надіти корону, потрібно насамперед мати бажання, відвідувати навчальні семінари протягом декількох вихідних, навчитися розбиратися в вині й говорити про вино.
На принца й принцесу покладаються місцеві й регіональні представницькі обов’язки брати участь у фестивалях по сусідству, вітати гостей, представляти вино і регіон. Туристи можуть дізнатися про дати фестивалів з місцевих сайтів.
Скільки коштує справжній Мозельский рислінг
Через спеку та засуху виноградники потроху спускаються ближче до ріки. Ростити виноград на схилах – це важка праця праця, багато що доводиться робити руками, а не машинами, як приміром, у Гессені. Обробляти виноградник у 13 га на схилах Мозеля – це копітка щоденна праця. У Гессені дати раду винограднику такої ж площі можна за вихідні, тобто ростити виноград як хобі. Однак саме клімат і ландшафти роблять Мозель і його вина унікальними і приваблюють поціновувачів вина так, як не приваблюють інші.
Мозельські винороби змагаються не лише зі спекою й складними умовами господарювання. Ціноутворення і конкуренція на ринку – також виклик. “У супермаркеті ви можете знайти вино, починаючи від 1,99 евро. Якщо в супермаркеті вино на полиці коштує 7 евро за пляшку, це означає, що у виробника її купили за 4 – 4,5 євро. Таку ціна не може дозволити собі жодне господарство в Мозелі”, – визнає Тіна.
“Приватні виробники в перерахунку на одну пляшку витрачають більше коштів і на виробництво вина, і на маркетинг. І це проблема для приватних виноробств, що вони мусять озиратися на ціни, встановлені великими дистрибуторами”, – підтримує Дітмар. Насправді ринок задає свої цінові коридори. “Дехто з наших коллег пропонує вино по 15 евро за пляшку, але зізнаються, що це складно, продаються лише лічені пляшки. А дохід господарству забезпечують вина за ціною 6-7 євро”, – підбиває баланс Тіна.
Українці у Мозелі
На виноградниках Мозеля працює багато сезонних робітників з Румунії, України і Грузії. Поляків останнім часом поменшало, бо стало легше знаходити роботу з гідною оплатою у себе в країні.
Від початку повномасштабної російської агресії в Україні, в Енкірху й інших містах Мозеля з’явилися біженці з України. У різних містах Мозеля знайшли прихисток і підтримку не одна українська сім’я – жінки із дітьми. Коли мова заходить про війну, моя співрозмовниця говорить, й уявити не могла, що тривожні прогнози з новин про початок війни справдяться. Коли найменший син стривожено запитував її, чи буде війна, вона заспокоювала. Тепер українські діти у онлайн додатках намагаються вивчити німецьку мову, а їхні однолітки з приймаючих сімей через ті ж додатки – опанувати фрази українською.
“Ласкаво просимо” написав 11- річний хлопець на аркуші зошита в клітинку, намалював жовто-блакитний прапор України і долоньку, що маше на знак привітання. Свій малюнок він почепив на вікно гостьового будинку до приїзду української родини. Він уявляє, як ходитимуть з українським хлопчиком до однієї школи і гратимуться разом.
Його мама, прийнявши українців у себе в господі, каже: “Для мене – це людський і християнський обов’язок допомогти, якщо можу. Зараз я можу допомогти, іншим разом, коли мені знадобиться допомога, хтось допоможе мені. На цьому тримається баланс”.
