Дехто у Франкфурті-на-Майні вважає, та й самі мешканці Гіннхайму поділяють думку, що головним символом району є телекомунікаційна вежа Європатурм, яку видно тут чи не звідусіль. Її так і прозвали у “Гіннхаймер Шпаргель”, Гіннхаймська спаржа. Та насправді Європатурм знаходиться в Боккенхаймі. А головним архітектурним символом Гіннхайму є невеличка стара Віфлеємська церква, збудована у 1699-1700 р.р.
Гіннхайм, що вперше згадується 722 р., протягом століть був невеличким селом на річці Нідда із населенням лише у кілька сімей, названим на честь першого жителя – Генно. За тисячу років Гінхайм розрісся до містечка, центром якого на межі 17-18 століття була Віфлеємської церква.
Гінхайм непокірних
Село Гіннхайм належало графству Ханау-Мюнценберг. 1597 р. граф Філіп Людвіг II провів другу Реформацію, скориставшись зі свого права суверена визначати конфесію підданих. На той час у Гінхаймі жили 59 сімей. Лише 11 із них погодились з реформацією, а 48 відмовились і залишилися лютеранами. Нескореній лютеранській більшості довелось переселитися до сусіднього села Бонамес, що належало імперському місту Франкфурту, бо ж усі церковні споруди і самі пастори в Гіннхаймі належали виключно реформаторській державній церкві.
Та 1642 року до правління у графстві прийшла інша гілка – Ханау-Ліхтенберг, які були лютеранами. Відтоді становище лютеран у графстві і в Гіннхаймі покращилося і громада в отримала власного пастора. З 1722 року навіть дозволили ховати померлих лютеран на реформатському цвинтарі.
Дві церкви – це дорого
Кінець біконфесіоналізму в колишньому графстві Ханау спричинила економічна криза. Після Наполеонівських воєн антагонізм між реформатами і лютеранами був вже не по кишені. Тож дві протестантські церкви об’єдналися в одну внаслідок укладання Ханауської унії 1818 р.
Відтак повсюдно у графстві Ханау, де були обидві протестантські церкви, довелося від однієї відмовитись. У Гіннхаймі після тривалих суперечок у 1830 р. зруйнували пізньосередньовічну каплицю Марії Магдалини. Залишилась Віфлеємська церква. У сучасному найменуванні до її назви тепер офіційно додають “стара”.
Історія (не)вчить
Чим іще примітна стара Віфлеємська церква – на одній з її стін зберігся скромний меморіал полеглим у роки Першій світової війни 1914-1918 із традиційною для монументів цієї війни назвою “Наші полеглі”.
Підсумки Першої світової для Німеччини були не такі, що уславлюють зведенням батальних монументів. Полеглі – а по всій Німеччині це були 2 млн людей – майже непомітно залишилися вписаними в історичну пам’ять про війну, що принесла Європі 16 млн смертей серед військових і цивільних.
