Фото з особистого архіву Інни Олійник

СРСР в Афганістані, Росія в Україні: волонтерка з Франкфурта написала автобіографічний роман про невивчені уроки історії

Семирічною дівчинкою Інна Олійник опинилася в Афганістані – три місяці у цій країні здалися їй тоді екзотичними канікулами. Дорослою вона зрозуміла, що перебувала в епіцентрі драматичних історичних подій, які згодом частково повторилися в Україні. Тільки замість СРСР агресором стала РФ. Паралелі між діями радянських і російських солдатів Інна описала в автобіографічній книзі Мій Афганістан. Наш невивчений урок історії. Розповідаємо про перший письменницький досвід волонтерки, яка очолює найвідомішу у Франкфурті-на-Майні громадську організацію, що допомагає Україні.

Фото з особистого архіву Інни Олійник

“Гора посилок”

Батьки Інни Олійник з Волині, народилася вона у Чехії, а майже все свідоме життя живе в Німеччині. Родина радянського військовослужбовця часто переїжджала, тож її дитинство – це калейдоскоп різних країн і міст. Зараз Інну пов’язує з Україною її мама, яка досі живе в Черкасах, і волонтерство. Жінка почала відправляти гуманітарну допомогу ще у 2014 році, коли в українських лікарнях з’явилися перші поранені з зони АТО. “Подруга запропонувала передати речі для хлопців у київський військовий шпиталь. Я написала про це у соцмережах, своїми силами щось зібрала, і ми відправили посилку. Думала – на тому все, але приїхала додому, а там гора посилок від людей з усієї Німеччини”, – згадує Інна.

Чергова партія гумдопомоги. Фото – Olga Byegunova/Facebook

Так спонтанна акція перетворилася на довготривалий проєкт: торік організація  OBOZ Humanitäre Hilfe für die Ukraine e. V. відзначила 10-ліття. Інна – співзасновниця й очільниця цієї організації. “Обоз” передає в Україну гуманітарну допомогу, проводить благодійні заходи, а з початку повномасштабного вторгнення ще й закуповує машини швидкої допомоги. На рахунку волонтерів вже 79 автівок, зараз збирають кошти на 80-ту.

79-та автівка швидкої допомоги від “Обозу” вже в Україні. Фото з особистого архіву Інни Олійник

“Болісна рефлексія”

Те, як російські солдати захоплювали Крим і частину Донбасу в 2014 році, нагадало Інні події в Афганістані. У пам’яті спливли спогади дитинства, вона стала розпитувати маму і старшу сестру, збирати інформацію, листуватися з учасниками і свідками тих подій. Результатом цієї роботи стала книга “Мій Афганістан”, яка вийшла в світ у січні цього року. “Ця книга – не просто мої дитячі спогади чи розповіді батьків про ті події. Це – болісна рефлексія про ціну, яку ми платимо за невивчені уроки історії, та документальне свідчення того, як методи та стратегії Радянського Союзу в Афганістані майже без змін використала Росія під час вторгнення в Україну у 2014 році“, – наголошує авторка.

Фото з особистого архіву письменниці

Інна Олійник згадує: вона з мамою прилетіла до Кабулу 25 грудня 1979-го – точнісінько в той день, коли радянські війська увійшли до Афганістану. Її батько, військовий радник, не знав про реальні плани керівництва СРСР – інакше б не дозволив своїй сім’ї прибути до країни, що ось-ось порине у тривалу війну. “Я була дитиною, яку дуже цікавила нова країна. Мені подобалася природа, яскраві барви базару, аромати фруктів посеред зими. Зараз я розумію, що це було дуже небезпечне місце для дитини. Нас могли вбити будь-якої миті аби взяти в полон для викупу”, – каже Інна. Через три місяці батькові вдалося вивезти дружину з донькою з Афганістану: летіли у вантажному літаку, з двома цинковими трунами.

В одному з таких будинків жила Інна з батьками в Афганістані. Кабул, 1980 рік

Вражаючі паралелі

Батька Інни вже немає в живих. Розповідати про Афганістан він не любив, згадує авторка книги, лише казав – “Ми не повинні були там бути”. Все ж Інні вдалося відтворити деякі події: “Мій тато прилетів до Афганістану за пів року до офіційного введення обмеженого контингенту. Він був одягнений у речі іноземного виробництва. Одразу після прильоту у нього відібрали документи, перевдягли у форму афганської армії і відправили на нове місце служби – в 11-ту горно-піхотну дивізію на посаду радника начальника підвідділку у місті Джалалабад. Точно так само, як у 2014-му в Україні були “зелені чоловічки”, “їхтамнєти” та “відпускники”.

Фото з особистого архіву Інни Олійник

“Усі підпали на базарах, розстріли місцевих жителів, зґвалтування афганських жінок солдатами радянської армії – все списувалося на моджахедів. Так само, як зараз РФ звинувачує українців у збитті малайзійського “Боїнгу”, у трагедії 2 травня в Одесі. Росія офіційно є наступницею СРСР, та замість покаяння вона пишається тими злочинами. Потрібно не забувати, що вони ніколи з повагою не ставилися до чужих кордонів, до суверенітету чужої країни”, – наголошує Інна Олійник. За її словами, у романі описується чимало подібних паралелей.

Від волонтерки до письменниці

Презентація книги “Мій Афганістан” у Вюрцбурзі. Фото з особистого архіву авторки

Ця книга – перший письменницький досвід Інни. Багато років вона працювала у школі, де викладала мистецтво. Після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну жінка пішла з роботи, щоб займатися волонтерством і благодійною діяльністю. Тепер вона пробує свої сили в літературі. Авторка вже представила книгу “Мій Афганістан” у Франкфурті-на-Майні та Вюрцбурзі, найближчими тижнями відбудуться презентації у Карлсруе, Аугсбурзі та Мюнхені. Частину прибутку з продажів роману Інна Олійник планує спрямувати на закупівлю чергової машини швидкої допомоги для України. “Нещодавно росіяни розстріляли одну з наших евакуаційну автівок, що працювала на “гарячому” напрямку, і ми активно намагаємося зібрати кошти на нову швидку”, – пояснює волонтерка.

Розстріляна росіянами автівка швидкої допомоги, яку “Обоз” передав українським медикам. Фото з особистого архіву Інни Олійник

 

Amal, Frankfurt!
Privacy Overview

This website uses cookies so that we can provide you with the best user experience possible. Cookie information is stored in your browser and performs functions such as recognising you when you return to our website and helping our team to understand which sections of the website you find most interesting and useful.