В серпні 2024 року в Німеччині вийшла книга німецького журналіста Штефана Орта “Couchserfing in der Ukraine “. Це реальна розповідь німця, який вирішив відвідати Україну в найбільш важкі часи та на власні очі побачити, чим і як живуть її громадяни. Для цього він обрав саме метод сouchserfing, який передбачає ночівлю не в готелях, а у простих людей. Тільки так, на думку журналіста, можна відчути дух країни. Журналістка “Amal, Frankfurt”, Тамріко Шолі, поспілкувалася зі Штефаном Ортом та розпитала про його враження від поїздки в Україну.
*
Розкажіть, будь ласка, які українські міста ви відвідали і коли?
Я провів в Україні більше восьми місяців у 2022 році. Так, саме тоді, коли почалася повномасштабна війна. Більшість часу я був у Києві, але не тільки. Я відвідав також такі міста як Львів, Івано-Франківськ, Вінниця, Чернігів, Дніпро, Запоріжжя, Харків, Костянтинівка, Лиман, Краматорськ, Одеса. Отже, дуже багато міст, майже по всій Україні.
Де сподобалося найбільше?
Звичайно, в Києві. Дуже живе, дуже сучасне місто з досить високим рівнем життя. Мабуть, я не перший, хто відзначить київські ресторани та сервіси. Також у столиці є багато можливостей для того, щоб прогулятися, і взагалі цікаво провести час. Звичайно, до тієї миті, поки не лунають сирени. Також мені сподобалася Одеса, її стара частина міста та локальний культурний колорит. І ще я назавжди запам’ятаю Карпати. Ці гори не дуже відомі серед німців, тому я був вражений тим, наскільки там фантастично красиво.
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
З містами більш-менш зрозуміло. А як щодо людей? Чи вразило щось в українцях?
Однозначно, їхня жага та воля до життя навіть у таких важких умовах. В Лимані я познайомився з жінкою, якій було 85 років. Її звали Лідія. Ракета влучила в її квартиру на п’ятому поверсі та повністю знищила. Тож вона була змушена спуститися жити до підвалу. Там вона провела 18 місяців! Без опалення взимку, просто надягаючи чотири куртки одна поверх іншої. При цьому вона постійно посміхалася та повторювала: “Все буде добре!”. Від неї йшла дуже позитивна енергетика попри все, і це мене дійсно вразило. Взагалі, українці, які миттєво об’єдналися у волонтерські спільноти і почали допомагати іншим, ризикуючи життям (наприклад, ті хто допомагав евакуювати людей з гарячих точок) – це надзвичайне враження для мене.
Це Ваш перший візит в Україну?
Ні. Я вже був у Києві та Краматорську в 2017 році.
Як для вас, як для іноземця, змінилися ці міста в 2022 році? Що одразу кинулося в очі?
В червні 2022 році мене одразу здивувало, наскільки пустим став Київ. Місто, що раніше пульсувало шаленою енергією. Було дивно і трохи ніяково бачити його майже пусті вулиці тоді. Пізніше я помітив також зміни і в людях. Майже кожен має когось на фронті, когось, хто загинув. Ми говоримо про 2,5 екстремальних роки. Звичайно, що це має вплив на психіку людей.
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
Чи можете поділитися найстрашнішим спогадом за ці вісім місяців в Україні?
Мабуть, це була поїздка машиною на фронт. Її організувала моя знайома Поліна із Запоріжжя, в якої я зупинився. Ми мали план передати гуманітарну допомогу військовим. Однак машина, яку нам для цього надали її знайомі, була дуже пошкоджена. Їхати нею, чесно, було страшно. Втім, нас запевнили, що вона перевірена та точно довезе до місця призначення. Отже, ми виїхали, втім в чотирьох кілометрах від місця призначення мали зупинитися. Почалися активні бої, ми чули вибухи та артилерію. Їхати ані вперед, ані назад не було можливості. На щастя, через півгодини нас забрав друг Поліни. Однак допомогу того дня ми, на жаль, так і не змогли доставити.
Взагалі, ми маємо розуміти, що то була не розважальна поїздка. Життя під час війни – це надзвичайний стрес. Постійний стрес, якого ти не можеш позбутися, тому що війна триває і ти постійно про це думаєш. Особливо в тих містах, які знаходяться недалеко від фронту. Де вибухи або сирени чутно кожного дня. Я намагався відволіктися, однак мені це не дуже вдалося. У той же час я – привілейована людина. Адже у будь-який момент я можу залишити Україну та повернутися у свою безпечну Німеччину. Те, що більше двох років проживають українці, є зовсім іншим видом стресу, набагато глибшим. Кожного дня вони можуть втратити своє житло, кохану людину або загинути. Тому мої виклики та труднощі під час цієї поїздки неможливо порівняти з тим, що проживають українці.
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
Яким для вас є головний урок цієї подорожі?
Це про місце Росії в цій війні та несправедливість по відношенню до українців. Декілька років тому я мандрував Росією і також написав про це книгу. Зараз я бачу, як вони використовують задля більшої ефективності пропаганди медіа-працівників, які під час вечірніх шоу розповідають глядачам жахливі речі. Як вони радіють, коли гинуть мирні люди та діти. Якби кожна людина, як я, декілька місяців пожила в Україні та на власні очі побачила зруйновані міста, будинки, життя – то після цього у неї не виникало би бажання йти на компроміси з Путіним та співпрацю з Росією. Те, що пропонують деякі німецькі політики, особисто я вважаю неприпустимим.
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
Фото з подорожі Україною/(с) Mychajlo Palintschak
Що найголовніше про українців, який меседж, ви хотіли би донести до громадян Німеччини?
Ми ніколи не повинні забувати, що українці відстоюють європейські цінності. Вони воюють проти армії, яка рухається на Захід, тобто в нашому напрямку. Тому будь-яка наша допомога – це не благодійна пожертва, а абсолютно в наших інтересах. Адже в Росії чітко заявляють, що війна йде і проти Заходу, а не тільки проти України.
Багато європейців, німців та німкень зокрема, ніколи не були ані в Україні, ані в Росії. Більшість з них не бачать різниці між цими двома народами та менталітетами. Ви були в обох країнах. На вашу думку, чим більше за все відрізняються українці від росіян?
Я би сказав, що в українців набагато більше виражений дух супротиву та воля до свободного життя. Українці люблять займати активну позицію в житті і привносити зміни, якщо це необхідно. І це дуже відрізняє їх від інших.
*
Книгу “Couchserfing in der Ukraine” можна придбати в усіх книжкових магазинах Німеччини. В книзі 256 сторінок, а її вартість становить €18.
Більше про автора та його книжки на сайті: stephan-orth.de
