Брак достовірних знань про Україну зумовив безліч питань від іноземців. Українцям за кордоном доводиться постійно пояснювати, чому почалась війна, чому українці та росіяни не “братні” народи, чому культура і спорт не поза політикою, чому Україну треба підтримувати постійно, а не одного разу тощо. В дискусіях на ці теми нам часто не вистачає знань, досвіду та емоційної стабільності.
Інформаційний проєкт UAQA покликаний допомогти коректно та обізнано реагувати на інформаційні виклики. Інтуїтивно зрозумілий сайт містить обґрунтовані відповіді на гострі питання. Також можна надіслати власний запит та отримати фахове пояснення. Наприклад: чому українські біженці не повертаються в Україну? Чому українські чоловіки живуть за кордоном і не йдуть воювати? Чи правда, що українські біженці не хочуть працювати й живуть лише на дотації? Чи правда, що шукачі захисту з України не хочуть повертатися додому після закінчення війни?
“За межами України, за даними ООН, зараз перебувають 6,5 млн українців. Це потужний ресурс. Ми хочемо додати їм впевненості, озброїти фактами, допомогти легко та просто відповідати на складні запитання і стати, так би мовити, народними дипломатами”, – пояснює голова правління “Комунікації для змін” Олена Лобова.
Фото з архіву Олена Лобової
Приклад питання та відповіді
Питання: Чи є в Україні нацисти?
Стисла відповідь: В Україні не існує жодної помітної чи впливової нацистської організації, а президент України Зеленський – єврей. Усі розмови про Україну як нацистську державу слугують виключно для виправдання російського вторгнення.
Розгорнуте пояснення: В Україні не існує впливових або помітних нацистських політичних сил або організацій. Праворадикальні рухи в українському суспільстві ніколи не мали значної підтримки. Від початку війни Путін виправдовував її боротьбою з неонацизмом в Україні. Після цього такі авторитетні світові дослідники історії Другої світової війни, Голокосту, геноциду і нацизму, як Джаред Макбрайд, Франсін Хірш, Тімоті Снайдер та інші, опублікували заяву в щотижневій газеті Jewish Journal. Там вони вказали на “некоректність риторики про неонацизм”. Цю заяву підписали вже понад 300 істориків.
Президент України – українець єврейського походження. Володимир Зеленський переміг на виборах президента у 2019 році. На парламентських виборах жодна ультраправа партія не подолала поріг у 5% і не є сьогодні представленою у Верховній Раді.
Історія про нацизм в Україні завжди була міфом російської пропаганди. Росія створює асоціації між українцями та нацистами, намагаючись відновити спогади про Другу світову війну. Однак це відбувається внаслідок спотворення звичайного українського патріотизму та прагнення зберегти власну ідентичність. Ідея “денацифікації” України з боку Росії сприймається як проста спроба деукраїнізації. Відомі політики, наприклад, Олаф Шольц і Антоніу Гутерріш, виступають проти обвинувачень України в нацизмі, підтверджуючи відсутність підстав. Проти російських звинувачень України в нацизмі виступили також українські єврейські організації.
Фото – Jorge Franganillo/Unsplash
Хто створив проєкт UAQA і чи можна йому довіряти
Ресурс створила українська неурядова організація “Комунікації для змін”. Для початку її представники дізналися в українців за кордоном, з якими питаннями ті найчастіше стикаються.
“Я неодноразово чула, що нас із росіянами розсварив Путін, а самі росіяни ні в чому не винні. Треба тільки звільнити їх від правителя-тирана – і всі знову заживуть мирно. Коли я розповідала, що в школі ми не вчили російську, співрозмовники припускали, що напевно вона так схожі з українською, як одна мова. Тож доводилося пояснювати лексичну різницю і те, що ми всі володіємо російською, бо вона у нас десятиліттями насаджувалася”, – цитують українку Аліну з Берліна засновники сайту.
“У мене двічі на дитячому майданчику питали, чому українці не здалися росіянам. Бо на окупованих територіях нікого не вбивають, не ґвалтують, а панує злагода. Мене це обурило, хоча тон розмови був досить доброзичливим. З першими зацікавленими ми знайшли порозуміння, але з другими було дуже неприємно. І як часто буває, у конфліктних ситуаціях правильні відповіді з’являються в голові не відразу”, – розповіла команді проєкту Євгенія з Лейпцига.
Над проєктом працювали експерти “Комунікація для змін”, аналітики та журналісти “Детектор медіа”. Відповіді на запитання команда проєкту формувала на основі наукових та соціальних досліджень, а також брала з офіційних джерел. Аргументи перевіряли історики та аналітики Центру стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки при Міністерстві культури та інформаційної політики України.
Важливо відчувати, що приносиш користь
Відповідати на комплексні питання з історії, політики та водночас протистояти пропаганді непросто. Особливо людям з емоційним виснаженням та відчуттям провини, спричиненими так званим синдромом біженця. Такі люди страждають на підвищену тривожність, напади паніки, дратівливість, намагаються уникнути думок та розмов про травмувальні події.
Для зниження рівня стресу психологи радять діяти, щоб почуватися корисним: донатити, брати участь у демонстраціях, підписувати звернення та петиції, долучатися до волонтерської діяльності. Але найпростіший спосіб – говорити. “Кожен українець за кордоном має певне коло спілкування, де він може поширювати правдиву інформацію про Україну та війну”, – кажуть засновники проєкту UAQA.
Щоб дискутувати було простіше, на сайті опублікували пам’ятку з порадами. Коротко їх можна звести до такого переліку (повний опис знаходиться тут):
- Зрозумійте, хто ваш співрозмовник.
- Зрозумійте свою ціль та тримайте її у фокусі.
- Дотримуйтеся чіткої логіки у своїй позиції.
- Вдосконалюйте навички ведення дискусії: контролюйте емоції, намагайтеся зрозуміти емоції співбесідника та зацікавлено слухайте інших.
- Завжди завершуйте дебати так, щоб співрозмовнику хотілося продовжити розмову.
Цікавих та результативних дискусій!
Фото – Mika Baumeister/Unsplash
