“Це мене травмувало, але й загартувало”, – каже вчителька з Херсона, яка вивезла доньку з окупації через 40 російських блокпостів і зараз будує життя з нуля у чужій країні. “Мозок почав по-іншому працювати”, – зізнається власниця студії краси з Харкова, яка змінила чотири німецьких міста у пошуках житла та заснувала онлайн-клуб з омолодження, щоб підтримувати себе та інших жінок у формі.
Багато українок і самі не знали, на що здатні, поки з ними не трапилися повномасштабна війна та вимушена евакуація до Німеччини. Вони відкрили в собі додаткові сили та наважилися на речі, які раніше здавалися нездійсненними. Редакторка Амаль Франкфурт Вікторія Черникова-Берездецька переконана: кожній із нас є за що себе похвалити. І є за що сказати самій собі “дякую”. Сьогодні – якраз той день, коли варто сказати це вголос і гучно.
МАРИНА. ХЕРСОН-ПЕРЕДМІСТЯ ФРАНКФУРТА
Фото – особистий архів Марини Захарченко
“Все пережите мною, починаючи з 24.02.2022, навчило мене ще більше вірити в себе. В те, що наші можливості – безмежні, головне діяти і не зупинятися. Я змогла самостійно організувати наш з донькою виїзд з окупації. Змогла за рік, не знаючи мови взагалі, засвоїти її до рівня В2. Навчилася сама подорожувати Європою, маючи лише смартфон у руках. Змогла вибудувати нове життя в іншій країні. Фактично відродитися з попелу, як Фенікс (але це ще в процесі)”, – розповідає Марина Захарченко.
Фото – особистий архів Марини Захарченко
У рідному Херсоні вона працювала вчителькою початкових класів, одна виховувала доньку. Жінка й помислити не могла, щоб залишити своє місто. Російське вторгнення та окупація Херсона змусили Марину здійснити найдовшу та найстрашнішу в її житті подорож.
“Це була рулетка. Комусь щастило і він виїздив, але було багато тих, хто гинув, виїжджаючи. Саме страх загинути з дитиною був причиною, чому я довго на це не наважувалася. Знаходячись у себе в квартирі, складалося хибне відчуття, що тут ми у відносній безпеці. Поштовхом став випадок, коли російські військові виламали двері нашого під’їзду, а потім вдерлися до квартири моїх сусідів. А ще я боялася, що мене будуть примушувати працювати вчителем за російськими програмами”, – згадує жінка.
“Ми виїжджали з родиною наших друзів. Загалом пройшли близько 40 російських блокпостів. Нам довелося чекати 5 діб на останніх блокпостах, живучи в полі в авто. Без їжі, майже без води. Пережите назавжди викарбувалося в моїй свідомості. В чомусь травмувало, в чомусь загартувало”, – каже Марина.
Фото – особистий архів Марини Захарченко
Після виїзду з окупації подорож до Німеччини здалася жінці легкою прогулянкою. Але у чужій країні не було легко. Перший час Марина з донькою жили у готелі разом з іншими українськими біженцями. Згодом місто запропонувало їй соціальне житло, розповідає жінка:
“Коли я вперше побачила свою квартиру, то розплакалася, оскільки вона була абсолютно порожня, навіть лампочок в стелі не було. Спочатку я відмовилася, бо не розуміла, як сама зможу її привести до ладу. Але згодом все ж заселилася. Завдяки своїй наполегливості та небайдужим людям мені вдалося зробити квартиру придатною до життя. Морально дуже складно постійно виборювати своє місце під сонцем. Мотивувати себе і не зневірюватися. Безперечно, моїм найбільшим мотиватором є моя донька. Саме вона у хвилини смутку і відчаю не дає мені опустити руки”.
НАТАЛІЯ. ХАРКІВ-БІЛЕФЕЛЬД
Фото – особистий архів Наталії Назарової
“За все життя я, мабуть, лише раз виїжджала з Харкова кудись далеко одна, без чоловіка. Саме він завжди планував і організовував подорожі. Без нього мені навіть до Києва складно було з’їздити”, – згадує Наталія Назарова.
Жінка мала у Харкові свою студію краси: зібрала та навчила команду майстрів нарощувати вії за власною авторською методикою. Також фарбували клієнткам брови, робили макіяж. Після повномасштабного вторгнення Наталії довелося покинути улюблену справу та улюблене місто. Вперше в житті вона виїхала з сином за кордон без чоловіка.
“Мозок почав по-іншому працювати, коли така відповідальність – за себе, за сина, кота. Я ніби мобілізувала всі свої сили. Спочатку ми жили у знайомих в Нюрнберзі, потім – у таборі для біженців на іншому кінці Німеччини. Це був жахливий досвід. Звідти нас розподілили до маленького села в німецькій глибинці. Але після мільйонника Харкова я не змогла там жити. Я на 100% міська людина, тому зрештою знайшла житло та переїхала до великого міста – Білефельда. Це був вже четвертий переїзд”, – розповідає жінка.
Фото – особистий архів Наталії Назарової
Довелося знову починати заново: облаштовувати порожню квартиру, шукати школу для сина та мовні курси для себе. У Білефельді Наталія знайшла не лише прихисток, але й нове захоплення:
“Стрес дуже вплинув на мій зовнішній вигляд: обличчя змарніло, з’явилися нові зморшки. У Харкові я регулярно відвідувала косметолога, мала професійний догляд. У Німеччині це дуже дорого, до того ж, я боялася йти до незнайомого фахівця. Перед тим мала негативний досвід з манікюром – мені занесли інфекцію, довелося довго лікуватися. З обличчям я не стала ризикувати. Почала шукати інформацію в Інтернеті, як за собою доглядати. Дуже зацікавилася цією темою та зрештою пройшла онлайн-курс з методик природного омолодження, корекції осанки”.
Фото – особистий архів Наталії Назарової
Наталія стала регулярно займатися, і результат був настільки вражаючим, що вона вирішила поділитися своїм досвідом з іншими жінками. Почала знімати відеоролики для TikTok та Instagram із вправами та порадами. А згодом створила клуб “Молодше за всіх!” – і тепер проводить групові заняття онлайн.
“Щоб був результат, потрібно займатися постійно – а це найважче. Коли займаєшся не сама, а в групі, це дисциплінує та стимулює. Ми завжди виконуємо комплексні вправи, задіюючи все тіло. Але акцент – на правильній осанці та шиї. Бо якщо шия зажата, погіршується доступ кисню до обличчя, а це прискорює появу ознак старіння. І для мене важливо, що це саме онлайн-клуб, тому що так не має значення, де знаходжуся я, де перебувають інші дівчата. Якщо я знову переїду або повернуся до України, нічого не зміниться, ми будемо на зв’язку”, – пояснює Наталія.
Фото – особистий архів Наталії Назарової
У планах жінки – перетворити хобі на власну професійну справу. Після закінчення мовних курсів Наталія має намір оформити самозайнятість.
