Просто уявіть, що гуманітарна допомога — медикаменти і крапельниці, автомобілі швидкої допомоги та комплексне аварійне обладнання, кисневі концентратори і бронхоскопи, спальні мішки і рятувальні ковдри, обігрівачі і генератори, консерви і дитяче харчування і ще багато чого прямують до лікарень і сімей у зонах бойових дій в Україні.
Щомісяця Асоціація “Gemeinsam für die Ukraine eV” (“Разом за Україну eV”) скеровує заповнену до останнього дециметру гуманітарним вантажем фуру з Келькхайма біля Франкфурта-на-Майні до Дніпра.
«Ми маємо склад у Дніпрі, звідти за підтримки місцевих волонтерів розвозимо гуманітарну допомогу до лікарень: у відділення онкології, ортопедії, паліативної медицини, дитячі клініки. З’являються нові адресати. Головне, що допомога надходить туди, де вона потрібна. Це завжди невеликі партії багатьом адресатам. Тому в Дніпрі склад розвантажуються повільніше, ніж наповнюється тут», — розповідає Тетяна Фішер, співзасновниця Асоціації.
З Дніпра допомога потрапляє в Харків, Запоріжжя, Миколаїв, Херсон, Донецьк. У Бахмут і Дружківку, через небезпеку цивільних волонтерів туди не пускають, та завдяки військовим допомога надходить й туди, де також у скруті жінки і діти.
Війна визначає і ритми, і потреби
Відтоді, як Росія розпочала війну проти України, асоціація зібрала й відправила до України 235 тонн допомоги.
“У Дніпрі і Харкові дуже потрібні мобільні ліжка для кардіологічного відділення. Людські серця не витримують навантаження, люди балансують на межі життя, потерпаючи не від влучення снаряду, а від постійної напруги”, — говорить Яна Рубін, також співзасновниця “Gemeinsam für die Ukraine eV”.
Тринадцятою фурою з Келькхайма 3 лютого асоціація доправила до кардіовідділень останні з 30 мобільних ліжок, і матраців, що не вмістилися до попередньої автівки.
Відділення травми чекають перев’язувальні матеріали і передають контакти волонтерів своїм колегам-медикам з інших лікарень зі словами «нам допомогли, звертайтесь». А потім пишуть у чаті, що вчора кровоспинний пакет допоміг врятувати життя, і надсилають фото зі щасливими обличчями лікарів, які отримали допомогу. «У таких випадках розумієш, що ця величезна допомога, надходить конкретним людям. Це мотивує і дає сили продовжувати», — зауважують обидвоє.
Буває, що з України замовляють: потребуємо примусів, акумуляторів, спальних мішків і карематів. А буває, що до офісу звертаються благодійники — маємо шоколад, хочемо передати. Солодощі їдуть до притулків матері й дитини та дитячих будинків, до сімей у зонах бойових дій. Хтось приносить корм для безпритульних тварин. Є грошові пожертви, і на ці кошти благодійники закуповують необхідне та сплачують транспортні витрати.
Обличчя Асоціації
Асоціацію з підтримки жінок і дітей, що опинились в жорнах жорстокої війни, заснували семеро жінок з України та Росії, які зараз живуть у Німеччині. На відвантаженні знайомимось із чотирма з них — це Тетяна Фішер, Яна Рубін, Оксана Штюрмер і Світлана Кислян. Колись вони жили у Києві, Дніпрі, Херсоні і Челябінську. За час життя життя в Німеччині створили сім’ї й власні бізнеси. Тетяна працює податковим консультантом у сфері нерухомості та інвестиційних фондів. Світлана — юридичний консультант з питань встановлення опіки. Яна є співвласницею бізнесу у сфері нерухомості в Німеччині і закордоном. Оксана має потужний досвід з управління проектами в IT та соціальній сфері, займається в команді адміністративними питаннями, маркетингом та організовує психологічні курси підтримки для українських біженців у Німеччині.
До війни вони разом ходили на антипутінські мітинги. Тепер протестують проти війни і підтримують українські сім’ї, жінок і дітей в Україні та Німеччині. У перший же день війни зареєстрували асоціацію і почали допомагати біженцям з житлом і реєстрацією. Так до команди долучився Павло Горбуля з Маріуполя, він батько чотирьох дітей і фахівець з логістики. Досвід Павла в оформленні перевезень і документації в асоціації називають “безцінним”. Постійна команда волонтерів — це 10-15 людей, кожен із них безплатно посилює проект своїми компетенціями. Завжди з’являються нові люди. В асоціації їм дуже раді.
“Я не розумію, як можна не допомагати людям у цій ситуації. — говорить Оксана Штюрмер. — Звичайно, дуже важко поєднувати і роботу і сім’ю та ще займатися вечорами і у вихідні завданнями нашої доброчинної організації. Буває, що зовсім немає сил і часу зарядити батарейки. Але це ніщо в порівнянні з тим, що переживають люди, які втекли від війни і перебувають там. Коли усвідомлюєш це, з’являється енергія працювати далі, іноді забуваючи себе. Тільки виходячи за рамки нашого комфортного та звичного життя, можна вижити та перемогти. Це війна. Справжня війна, де люди вмирають”.
Джерела сили
На запитання звідки беруться сили, Тетяна Фішер відповідає, що відновитися допомагають півторагодинні прогулянки з собакою в лісі, а також час, проведений з дітьми. “Плюс позитивні емоції від взаємодії з людьми. Нас об’єднують спільні цінності, бажання допомогти, коли знаєш, що хтось потребує твоєї допомоги”.
Яна Рубін також говорить про сенс життя: «Хтось із моїх подруг їде до Індії на 6 тижнів, намагаючись там щось віднайти. Але, допомагаючи українцям, Україні, ми отримуємо неймовірну енергію. Напевно, в цьому й полягає сенс життя, якщо ти дійшов до цього ментально. Ти можеш допомогти, і тобі при цьому дуже добре. Коли дієш із внутрішнього імпульсу, це дає неймовірну силу. Навколо стільки позитивних людей, стільки енергії, і кожен безплатно робить те, що може”.
Для Світлани Кислян енергія допомагати йде із відданості і Україні, і загальнолюдським цінностям:
«Україна — це велика частина мого життя, мій народ, країна, яка мене виростила, і рідні, які там живуть. Та перед цією жорстокостю з боку Росії в принципі немає чужих або байдужих. Тут є люди, які допомагають, там — люди, яким потрібна допомога. І це важливо. Сподіваємося, що війна скоро закінчиться і потрібно буде відновлювати Україну. Будемо продовжувати допомогу».
Підтримка друзів
У асоціації є віддані друзі: приватні особи і комерційні та доброчинні організації. Багато хто приходить допомогти в день відвантаження і дізнатися про актуальні потреби. Томас Целькофер був одним із перших, хто підтримав “Gemeinsam für die Ukraine eV”. Коли він дізнався, що фура везе допомогу прямо до України, а не до кордону з Польщею, його доброчинна організація взяла на себе транспортні витрати. Томас допоміг заручитися муніципальною підтримкою. Завдяки місту Келькхайм асоціація має можливість використовувати колишню станцію міської пожежної служби як склад, без чого масштабна допомога була б неможливою.
За підтримки Johanniter-Unfall-Hilfe e.V. Regionalverband Rhein Main у грудні 2022 р. асоціація передала в Україну два автомобілі швидкої медичної допомоги, а також кисневий концентратор, бронхоскопи та бандажі для транспортування та медичного догляду за пораненими на війні.
Допомога триває
Тринадцята фура з гуманітарним вантажем від “Gemeinsam für die Ukraine eV” прибула до України, склади й далі наповнюються допомогою. Чи втомилося німецьке суспільство допомагати, Оксана Штюрмер відповідає на питання заперечно. У німецькому суспільстві взаємодопомогу сприймають, як соціально-етичну цінність. Є культура допомагати і несприйняття нелюдської жорстокості війни, розв’язаної Росією проти України. Звідси готовність надавати тривалу допомогу: і на час війни, і після її завершення.
“Коли пропонують допомогу, я ніколи не кажу «ні». Я вважаю, що кожен намір і спроба допомогти мають бути прийняті. Навіть якщо це не допомога першої необхідності, і може здаватися неважливою. Для людей на місцях в Україні це важливо”, — каже Тетяна Фішер.
У Франкфурт і Келькхаймі цього року асоціація продовжує вести групи психологічної підтримки та арт-терапії, щоби допомогти жінкам і дітям врівноважити життя і утримати баланс попри щоденні драматичні новини з війни. Невдовзі розпочнуться проекти з вокалу. І традиційно продовжаться воркшопи щодо оподаткування, страхування, самозайнятості та інших тем, що допомагають українцям у Німеччині реалізовувати себе за нових обставин, брати відповідальність за своє життя і допомагати Україні.
На сайті асоціації “Разом за Україну eV” є банківські реквізити для доброчинних грошових внесків, адреси і графік прийому пожертв у натуральній формі.
